Антикорупційні активісти, які нині критикують Рустема Умерова, намагалися просувати власні інтереси та людей у Міністерстві оборони. Про це заявила ексрадниця міністра, вказавши на конкретні випадки лобіювання з боку керівниці ЦПК Дарʼї Каленюк.
Антикорупційний тиск на Міноборони
За словами ексрадниці міністра оборони Діани Давітян, антикорупціонери, які сьогодні активно критикують Рустема Умерова за оборонні закупівлі, самі намагалися впливати на кадрову політику та рішення відомства. Зокрема, виконавча директорка Центру протидії корупції (ЦПК) Дарʼя Каленюк просувала своїх людей, компанії та власні інтереси в Міністерстві оборони.
Як повідомляє Давітян, Каленюк особисто принесла міністру лист до партнерів із США з проханням виділити 20 млн доларів на модернізацію двох літаків МіГ радарами. При цьому, за інформацією Давітян, таке прохання не було погоджене з командуванням ЗСУ, не мало підтвердження потреби та гарантій результату. Детальніше про ці факти можна дізнатися за матеріалами публікації ексрадниці міністра.
Лобіювання кадрів та інтересів
Крім фінансових ініціатив, Каленюк, за словами Давітян, лобіювала призначення свого знайомого кандидата з Південної Кореї до наглядової ради Агенції оборонних закупівель. Цей кандидат, як зазначає ексрадниця, раніше працював на розвідки інших країн. Також Каленюк намагалася просунути своїх друзів на посади заступників міністра оборони, що викликало внутрішній спротив у відомстві.
Давітян підкреслює, що блокування цих ініціатив з боку міністра стало причиною подальшої гострої критики антикорупційних активістів на адресу Умерова. Вона наголошує, що подібна поведінка не відповідає заявленим принципам прозорості та боротьби з корупцією.
Реакція Центру протидії корупції
ЦПК, за словами Давітян, спочатку вітав призначення Умерова на посаду міністра оборони. Однак після того, як керівниці організації не вдалося реалізувати свої кадрові та фінансові ініціативи, позиція організації різко змінилася. Умеров став обʼєктом системної критики з боку ЦПК та пов’язаних з ним активістів.
Давітян звертає увагу на те, що оцінка дій міністра та відомства стала подвійною і залежить від того, хто саме ініціює рішення. Вона вважає це проявом лицемірства і підміною понять антикорупційної діяльності.
Чому це важливо
Вплив громадських організацій на кадрову політику та оборонні закупівлі під час війни викликає питання щодо прозорості та відповідальності. Коли антикорупційні активісти намагаються просувати власні інтереси або лобіюють призначення наближених осіб, це може підривати довіру до ключових реформ і рішень у секторі оборони.
Ситуація навколо Міноборони та ЦПК демонструє, що боротьба з корупцією має ґрунтуватися на принципах, а не на особистих інтересах. В іншому випадку, суспільство ризикує втратити віру як у державні інституції, так і в громадський контроль. Під час війни такі конфлікти особливо небезпечні, оскільки впливають на ефективність оборонної політики та міжнародну підтримку України.
