Заступник голови Держдуми РФ Петро Толстой закликав завдавати ударів по українських містах, щоб деморалізувати населення та примусити його припинити опір російським військам. Заява прозвучала 27 серпня в ефірі «Первого канала». Запропонована ним мета суперечить забороні залякування цивільних, установленій міжнародним гуманітарним правом.
Коротко про головне
- Толстой запропонував бити по містах України.
- Метою він назвав злам волі цивільних до опору.
- Жителів міст депутат пропонував попереджати за добу.
- Толстой — чинний заступник голови Держдуми РФ.
- Попередження не легалізує атаки на цивільних або невибіркові удари.
Що саме запропонував російський депутат
Висловлювання пролунало під час ток-шоу «Время покажет» на російському «Первом канале». На слова політика звернуло увагу видання «Можем объяснить», після чого їх поширили інші медіа.
Під час дискусії Толстого запитали про долю людей, які залишаться в Україні, якщо її територія перетвориться на «випалену землю». Він відповів, що мешканців міст можна завчасно інформувати про майбутні бомбардування — приблизно за добу, аби вони могли виїхати.
Толстой заявив, що прагне ситуації, коли українці «з піднятими лапками вийшли назустріч нашим військам». Його пропозиція стосувалася ударів по містах як способу психологічного впливу на людей, а не ураження визначеної військової цілі.
Заява контрастує з публічною позицією Москви
Толстой є чинним віцеспікером російського парламенту та депутатом від партії «Єдиная Россия», а не стороннім коментатором телеефіру. Офіційний сайт Держдуми вказує його серед заступників голови палати.
Озвучена ним позиція суперечить багаторічним заявам російських посадовців, які стверджують, що армія РФ нібито завдає ударів в Україні винятково по військових об’єктах. У цьому випадку представник керівництва Держдуми прямо пов’язав можливі бомбардування з тиском на цивільне населення.
Які правила застосовує міжнародне гуманітарне право
Стаття 51 Додаткового протоколу I до Женевських конвенцій забороняє робити цивільне населення або окремих цивільних осіб об’єктом нападу. Вона також забороняє акти чи погрози насильством, головною метою яких є поширення страху серед цивільних. Росія залишається стороною цього протоколу.
Міжнародний комітет Червоного Хреста відносить цю заборону до норм звичаєвого міжнародного гуманітарного права. Серед прикладів він називає удари, спрямовані на тероризування цивільних, широкі невибіркові обстріли та регулярні бомбардування міст.
Завчасне попередження може бути запобіжним заходом перед атакою, що здатна зачепити цивільних, якщо це дозволяють обставини. Проте воно не звільняє сторону конфлікту від обов’язку розрізняти цивільні та військові цілі, дотримуватися пропорційності й не застосовувати невибіркових атак. Тому заявлена мета деморалізації населення не виправдовується самим фактом попередження.
