Космічна місія BepiColombo Європейського космічного агентства (ESA) та Японського агентства аерокосмічних досліджень (JAXA) 21 листопада 2026 року має здійснити вихід на орбіту Меркурія після восьмирічної подорожі. Від моменту запуску апарати подолали приблизно 9,9 млрд кілометрів і виконали дев’ять гравітаційних маневрів поблизу планет. Про це повідомляє Європейське космічне агентство. Місія стане першою, у межах якої навколо Меркурія одночасно працюватимуть два наукові орбітальні апарати.
BepiColombo завершує восьмирічну подорож до Меркурія
Місію BepiColombo запустили 20 жовтня 2018 року з космодрому Куру у Французькій Гвіані. За початковим планом апарати мали вийти на орбіту Меркурія в грудні 2025 року, однак через технічні труднощі з двигунами переліт довелося продовжити майже на рік.
На відміну від польотів до зовнішніх планет Сонячної системи, подорож до Меркурія потребує значного зменшення швидкості космічного апарата. Через потужне гравітаційне тяжіння Сонця прямий вихід на орбіту планети є надзвичайно складним.
Для поступового коригування траєкторії BepiColombo використала гравітацію Землі, Венери та самого Меркурія. Загалом апарати виконали дев’ять прольотів поблизу планет, перш ніж наблизитися до фінального етапу місії.
У вересні 2026 року від основної конструкції відокремився транспортний модуль MTM, який забезпечував рух апаратів під час міжпланетної подорожі. Після цього керування траєкторією перейшло до європейського орбітального апарата MPO.
Що досліджуватимуть два космічні апарати
Місія складається з двох наукових зондів, які працюватимуть на різних орбітах Меркурія.
Європейський Mercury Planetary Orbiter (MPO) обладнаний приладами для дослідження поверхні, хімічного складу, рельєфу та внутрішньої будови планети. Вчені сподіваються отримати точніші дані про її велике металеве ядро та геологічну історію.
Японський Mercury Magnetospheric Orbiter, відомий як Mio, вивчатиме магнітне поле планети, потоки заряджених частинок і взаємодію Меркурія із сонячним вітром.
Меркурій залишається однією з найменш досліджених планет Сонячної системи. До BepiColombo його вивчали американські апарати Mariner 10 та MESSENGER, причому лише останній працював на орбіті планети.
Європейсько-японська місія дозволить одночасно спостерігати за поверхнею та космічним середовищем Меркурія, що має допомогти встановити зв’язок між процесами в надрах планети та її магнітосферою.
Чому Меркурій настільки складно досліджувати
Меркурій — найближча до Сонця і найменша планета Сонячної системи. Його поверхня зазнає значних температурних коливань: удень температура може перевищувати 400 °C, а вночі опускатися приблизно до −180 °C.
Такі умови створюють серйозні труднощі для космічних апаратів. Наукові прилади потребують спеціального теплового захисту, а сонячні панелі мають працювати в умовах інтенсивного випромінювання.
Окремий науковий інтерес становить магнітне поле Меркурія. На відміну від більшості інших кам’янистих планет, він має власне глобальне магнітне поле, походження та особливості якого дослідники прагнуть зрозуміти.
Дані BepiColombo допоможуть уточнити моделі формування планет земної групи та процесів, які відбувалися на ранніх етапах розвитку Сонячної системи.
Коли BepiColombo розпочне основні дослідження
Вихід на орбіту 21 листопада — лише початок завершальної серії маневрів. Після захоплення гравітацією Меркурія два наукові апарати ще мають розділитися та перейти на власні робочі орбіти.
Ключові етапи місії
21 листопада 2026 року
Запланований вихід об’єднаних апаратів на орбіту Меркурія.
9–10 грудня 2026 року
Відокремлення японського апарата Mio.
16 грудня 2026 року
Відокремлення захисної конструкції Mio.
10 березня 2027 року
Європейський MPO має досягти своєї наукової орбіти.
6 квітня 2027 року
Запланований початок основної наукової фази.
Графік ESA, можливі коригування з операційних причин.
Упродовж наступних місяців фахівці перевірятимуть обладнання, калібруватимуть прилади та готуватимуть апарати до систематичних спостережень.
Станом на 21 листопада ESA підтверджує заплановану дату виходу BepiColombo на орбіту, однак у перевірених офіційних оновленнях ще немає повідомлення про успішне завершення цього маневру. Після підтвердження виходу на орбіту місія перейде до підготовки розділення двох зондів і запуску наукової програми у 2027 році.







