Україна готується захищати себе самостійно у разі провалу гарантій безпеки
Україна дедалі більше готується до сценарію, за якого міжнародні гарантії безпеки можуть виявитися недостатніми, і робить ставку на самостійне стримування росії. Про це повідомляє видання Politico.
Ключова ідея підходу — перетворити державу на так званого «сталевого дикобраза», якого потенційний агресор не ризикне атакувати повторно.
Що передбачає нова стратегія
За даними Politico, у Києві розглядають комплекс заходів довгострокової оборони:
Збереження великої армії чисельністю до 800 тисяч військових навіть після можливого завершення війни.
Масові інвестиції у дрони, ракети, РЕБ і далекобійні системи. У 2025 році Україна законтрактувала 4,5 млн FPV-дронів на суму понад 110 млрд грн, що утричі більше, ніж роком раніше.
Розробка власних крилатих і балістичних ракет, здатних уражати цілі в глибині території росії.
Розвиток оборонної промисловості, яка має працювати стабільно навіть під час війни.
Закупівля сучасної техніки — танків, артилерії, авіації, зокрема можливе придбання до 150 винищувачів Gripen.
Водночас головною проблемою називають нестачу фінансування: український оборонно-промисловий комплекс здатен виробляти продукції приблизно на 35 млрд доларів, але забезпечений контрактами лише на 12 млрд.
Чому Київ змінює підхід
У матеріалі зазначається кілька причин переорієнтації на самостійну оборону:
Сумніви щодо вступу до НАТО, зокрема після заяв Дональд Трамп про виключення такого сценарію.
Досвід Будапештського меморандуму 1994 року, який продемонстрував вразливість політичних гарантій.
Невпевненість у готовності США жорстко реагувати на можливе порушення майбутніх домовленостей росією.
У Києві наголошують, що навіть за наявності міжнародних місій чи нових угод українська армія має залишатися головним елементом безпеки.
«З таким сусідом Україна має бути готова захищати себе сама», — підсумовує видання.
Контекст
Дискусії про довгострокову модель безпеки активізувалися на тлі можливих переговорів щодо завершення війни та пошуку реальних механізмів стримування російської агресії. Українська стратегія дедалі більше поєднує міжнародну підтримку з власною військовою спроможністю.



