Два танкери з зрідженим природним газом вийшли з Ормузької протоки, спрямовані до Пакистану та Китаю. Супертанкер з іракською нафтою покинув затоку після майже тримісячного простою. Транспорт через стратегічну протоку суттєво скоротився через військові дії.
Основний контекст
Два танкери зі зрідженим природним газом (LNG) вийшли з Ормузької протоки та направляються до Пакистану і Китаю. Танкер Fuwairit, який ходить під прапором Багамських Островів і завантажив газ у порту Рас-Лаффан у Катарі наприкінці березня, очікує розвантаження в Пакистані.
Інший LNG-танкер, Al Rayyan, що також завантажив газ у Рас-Лаффані, вийшов з протоки 22 травня і прямує до Китаю, де розвантаження очікується 27 червня. Обидва судна є частиною обмеженої кількості суден, які використовують маршрут транзиту, визначений Іраном.
Вплив війни на судноплавство
Військовий конфлікт між США, Ізраїлем та Іраном, що почався 28 лютого, значно обмежив судноплавство через Ормузьку протоку. Через неї зазвичай проходить близько п’ятої частини світового обсягу нафти та LNG.
Цього місяця кілька супертанкерів вийшли з затоки згідно з іранськими вимогами щодо маршруту проходження. Наприклад, три Very Large Crude Carriers (VLCC) доставили 6 мільйонів барелів нафти до Китаю та Південної Кореї.
Звільнення супертанкера Eagle Verona
Супертанкер Eagle Verona, що перевозить близько 2 мільйонів барелів нафти з Басри, вийшов з Ормузької протоки в суботу. Судно під прапором Сінгапуру, орендоване торговим підрозділом Sinopec — Unipec, прямує до порту Нінбо на сході Китаю, де розвантаження очікується 12 червня.
Цей танкер був затриманий у затоці майже три місяці. За інформацією, Малайзія зверталась до Ірану з проханням дозволити сім суднам пройти протоку; п’ять уже вийшли, два залишаються в затоці.
Глобальні наслідки для енергетичного ринку
Обмеження судноплавства через Ормузьку протоку загрожує стабільності постачання близькосхідної нафти і газу на світові ринки. Втрата навіть частини потоку може призвести до зростання цін та перебоїв у постачанні енергоносіїв.
Водночас відновлення руху танкерів, включно з транспортом до Китаю і Пакистану, свідчить про певну адаптацію ринку і можливі домовленості щодо безпеки судноплавства. Ці процеси критично важливі для глобальної енергетичної безпеки і економічної стабільності країн-імпортерів.
