Росія — країна, що володіє одними з найбільших запасів нафти у світі, — у 2026 році опинилася в парадоксальній ситуації. В окремих регіонах РФ та на тимчасово окупованих територіях України водії дедалі частіше бачать на заправках таблички «Бензину немає», а кремлівський уряд змушений гасити внутрішню паливну кризу екстреними методами.
Системна кампанія Сил оборони України з ураження російської нафтопереробної інфраструктури переросла з «епізодичних турбуючих атак» на фактор стратегічного впливу на економіку та хід бойових дій.
Чому виник дефіцит: анатомія «нафтового парадоксу»
Основна причина кризи — не брак сирої нафти, а фізична неможливість її переробити та доставити. Російська паливна криза, яка спалахнула ще восени 2025 року, у 2026-му набула нових ознак через синергію двох факторів:
Масштабні руйнування технологічних установок. Українські далекобійні дрони методично виводять з ладу найдорожче та найскладніше обладнання НПЗ — ректифікаційні колони (установки первинної переробки нафти АВТ). Через атаки на ключові хаби (Усть-Луга, Приморськ, Туапсе, Афіпський НПЗ) у різні періоди блокувалося до 10–20% усіх нафтопереробних потужностей РФ.
Логістичний колапс (Mid-Range Campaign). Окрім ударів по заводах у глибокому тилу, ЗСУ активізували полювання за паливною логістикою ближче до фронту. Знищення цистерн, нафтобаз та паливозаправників на окупованих територіях та у прикордонних областях (Бєлгородщина, Курщина) перетворило постачання пального на «російську рулетку».
Аналітична довідка: Російські НПЗ будувалися за радянськими або західними технологіями. Через жорсткі санкції швидкий ремонт унікального обладнання неможливий. Заміна пошкодженої колони ректифікації займає від кількох місяців до року, що створює кумулятивний ефект від ударів.
Криза в цифрах: реальна статистика
Рекордний пресинг: Лише за травень 2026 року Україна здійснила щонайменше 31 удар по російських НПЗ, морських експортних терміналах та трубопровідній інфраструктурі. Загалом за перші п’ять місяців 2026 року зафіксовано понад 70 атак.
Падіння виробництва: Внаслідок систематичних нальотів обсяги нафтопереробки в РФ обвалилися до 4,69 млн барелів на добу. Це найнижчий рівень переробки нафти в Росії за останні 16–20 років.
Експортний нокдаун: На травень 2026 року експорт нафтопродуктів через ключовий чорноморський порт Тамань упав на 53% порівняно з попереднім місяцем. Показники порту Туапсе після серії тривалих ударів виявилися на 91% нижчими, ніж у травні минулого року.
Ринковий дефіцит: На російських біржах зафіксовано величезний розрив між попитом та пропозицією. Обсяг незадоволеного платоспроможного попиту на популярний бензин марки АІ-95 перевищив 26,34 тис. тонн.
Хроніка «гарячого» сезону: останні уражені цілі (весна – червень 2026)
Українські дрони подвоїли інтенсивність нальотів. Під удари один за одним потрапляють гіганти російської паливної індустрії:
| Період / Дата | Об’єкт ураження | Наслідки та статус об’єкта |
| Квітень – Травень 2026 | «Нижегороднефтеоргсинтез», Туапсинський, Сизранський НПЗ, «Пермнефтеоргсинтез» (Лукойл), завод «Кінеф». | Тимчасовий вихід з ладу технологічних установок, падіння виробництва палива АІ-95. |
| Середина Травня 2026 | Експортні хаби Чорного моря (термінал Тамань). | Скорочення відвантаження нафтопродуктів на експорт більше ніж удвічі (-53%). |
| 10 Червня 2026 | Куйбишевський НПЗ (Самарська обл.). | Після успішної атаки безпілотників завод повністю призупинив процеси переробки нафти. |
| 11 Червня 2026 | Афіпський НПЗ (Краснодарський край). | Масштабна нічна пожежа на території підприємства внаслідок прямого влучання БПЛА. |
| 12 Червня 2026 | Хімічні гіганти «Тольяттикаучук» (Самарська обл.) та «Нижнекамскнефтехим» (Татарстан). | Серія вибухів, сильні пожежі в промислових зонах підприємств, що забезпечують сировиною оборонний сектор РФ. |
Білорусь як «рятівна каністра» Кремля
Щоб не допустити паніки серед цивільного населення в Москві чи Санкт-Петербурзі, Кремль пішов на непопулярні кроки: продовжив повну заборону на експорт власного бензину та перетворив сусідню Білорусь на свій головний паливний резервуар.
За даними моніторингу залізничних перевезень, за перші п’ять місяців 2026 року поставки бензину з білоруських НПЗ (Мозирського та Нафтана) до Росії зросли майже в 13 разів порівняно з аналогічним періодом минулого року. Фактично, Олександр Лукашенко зараз закриває діри в паливному балансі РФ, віддаючи перероблену російську нафту назад у Росію, замість вигідного експорту на треті ринки.
Реальні прояви паливного голоду на місцях
На відміну від попередніх років, коли дефіцит намагалися маскувати, у червні 2026 року наслідки стали публічними:
Карткова система в Криму: Окупаційна адміністрація анексованого Криму офіційно оголосила про зупинку вільного продажу палива за готівку через дефіцит. Забезпечення АЗС впало після системних ударів ЗСУ по логістичних шляхах між Ростовом-на-Дону та Сімферополем.
Колапс на Донбасі: В окупованому Донецьку паливна криза призвела до того, що в місті залишилося лише дві діючі заправки. Очевидці фіксують кілометрові черги, а вночі почастішали випадки зливання бензину з приватних автомобілів.
Обмеження на Луганщині: На діючих АЗС Луганської області введено жорсткі ліміти на відпуск дефіцитного бензину АІ-95 в одні руки.
Вплив на війну: де тоншає фронт?
Військова машина РФ споживає колосальні обсяги пального. Попри те, що Міністерство оборони РФ має пріоритет у забезпеченні, криза б’є по війську через два критичні канали:
1. Бензиновий голод «малої механізації»
Сучасна війна на виснаження змушує росіян масово використовувати дрібний транспорт: мотоцикли, квадроцикли (ATV), баггі та легкі вантажівки для підвезення боєприпасів та ротації на «нулі». Весь цей транспорт працює на бензині. На відміну від важких танків на дизелі, легка логістика окупантів у Криму та на Півдні України першою відчула обмеження та затримки поставок.
2. Падіння експортних доходів
Нафта і нафтопродукти — головне джерело фінансування війни. Уповільнення переробки змушує Росію продавати сиру нафту з величезним дисконтом танкерами тіньового флоту, тоді як маржинальний експорт мазуту, дизелю та авіагасу суттєво впав. Лише весняні удари 2026 року по балтійських та чорноморських терміналах коштували Москві понад мільярд доларів втраченої вигоди.
Прогнози: чого чекати далі
Російський паливний ринок увійшов у зону турбулентності, яка лише посилюватиметься протягом літнього сезону збирання врожаю та активних бойових дій.
Короткостроковий прогноз (літо 2026): Локальне введення талонів або жорстких лімітів на АЗС (до 20 літрів в одні руки) в окупованому Криму та прикордонних областях РФ. Різке зростання тіньового ринку пального та стрибок внутрішніх цін, попри всі намагання регуляторів контролювати ринок.
Середньостроковий прогноз (осінь-зима 2026): Поглиблення кризи дизельного пального. Якщо ЗСУ утримають темп ударів (понад 15–20 ефективних нальотів на місяць), дефіцит перекинеться на важку залізничну та військову логістику, що завадить окупантам оперативно перекидати резерви.
Головний висновок: Паливний дефіцит в Росії — це яскравий приклад «асиметричної війни». Найдешевші українські дрони-камікадзе успішно конвертують технологічну перевагу в економічні збитки ворога, змушуючи Росію обирати між заправкою танків на передовій та збереженням соціальної стабільності всередині країни.
