Документальний фільм Glastonbury the Movie знову вийшов у британський прокат, відзначаючи 30 років з моменту свого першого показу. Відреставрована версія переносить глядачів у 1993 рік, демонструючи атмосферу фестивалю до епохи смартфонів.
- Glastonbury the Movie повернувся в прокат у 4K.
- Фільм відзначає 30-річчя з моменту першого показу.
- Відображає атмосферу фестивалю до комерціалізації.
- Показує виступи Stereo MCs, The Verve та Porno for Pyros.
- Критики назвали фільм капсулою часу.
Культовий фільм про Glastonbury отримав нове життя
У Великій Британії відбулася повторна прем’єра документального фільму Glastonbury the Movie, який уперше вийшов понад 30 років тому. Стрічка повністю відреставрована та представлена у форматі 4K, приурочивши перевипуск до ювілею картини та року, коли сам фестиваль Glastonbury взяв традиційну «паузу».
Подорож у Glastonbury без смартфонів
Документальна стрічка демонструє три дні фестивалю очима його відвідувачів. Глядачі бачать десятки тисяч людей, які відпочивають без мобільних телефонів, стрімів і соціальних мереж — лише музика, кемпінги та атмосфера свободи. Режисери Вільям Бітон, Робін Махоні та Меттью Салкелд побудували фільм у хронологічному порядку, поєднавши кадри життя фестивального містечка з виступами артистів.
Легендарні музиканти на сцені
Оновлена версія дозволяє знову побачити виступи виконавців, які стали символами початку 1990-х років. Серед них Stereo MCs з хітом Connected, ранній склад The Verve, який виконує Gravity Grave, та американський гурт Porno for Pyros. Критики також звернули увагу на появу молодого британського актора Декстера Флетчера, який неодноразово потрапляє в кадр.
Критики назвали фільм капсулою часу
Оглядачі відзначають, що Glastonbury the Movie став справжньою «капсулою часу», яка демонструє останні роки існування класичної культури фестивалю до початку його масової комерціалізації. Водночас у кадрі вже можна помітити перші ознаки майбутніх змін — рекламні банери великих брендів, які лише починали з’являтися на фестивалі. Саме тому перевипуск стрічки сприймається не лише як документ про музичну подію, а й як нагадування про епоху, що вже залишилася в минулому.
