Перші міністри Шотландії Джон Свінні, Уельсу Рун ап Йорверт і Північної Ірландії Мішель О’Ніл 14 вересня зустрінуться в Кардіффі, щоб підписати декларацію про право їхніх націй визначати конституційний статус через референдум. Документ не запускає виходу зі складу Сполученого Королівства, однак має посилити спільний тиск на уряд у Лондоні, який наразі не погоджується на нові голосування.
Коротко про головне
- Три перші міністри зустрінуться в Кардіффі 14 вересня.
- Декларація вимагатиме визнати право націй на конституційний референдум.
- Шотландії для юридичного голосування потрібне схвалення Вестмінстера.
- Порядок голосування про об’єднання Ірландії визначає Белфастська угода.
- Лондон ставить економічні питання вище за нові конституційні референдуми.
Спільний фронт трьох автономних урядів
Після виборів 2026 року автономні уряди трьох частин Сполученого Королівства вперше одночасно очолюють представники SNP, Plaid Cymru та Sinn Féin. SNP домагається незалежності Шотландії, Plaid Cymru підтримує незалежність Уельсу, а Sinn Féin виступає за об’єднання Північної Ірландії з Республікою Ірландія.
За даними The Telegraph, декларація міститиме спільну вимогу до британського уряду визнати право кожної з трьох націй вирішувати свій конституційний статус на референдумі. Видання описало домовленість як початок кампанії, що потенційно може привести до розпаду Великої Британії.
Шотландський референдум залежить від Вестмінстера
На референдумі 2014 року більшість шотландських виборців підтримала збереження Великої Британії. Після Brexit SNP неодноразово закликала провести нове голосування, пояснюючи це істотною зміною політичних умов.
Верховний суд Великої Британії у 2022 році постановив, що питання союзу Шотландії та Англії належить до повноважень парламенту Сполученого Королівства. Тому Единбург не може самостійно організувати юридично оформлений референдум; для цього потрібен схвалений Вестмінстером Section 30 Order.
10 вересня Свінні закликав прем’єр-міністра Енді Бернема узгодити чіткий правовий механізм нового голосування.
Уельс говорить про вибір, а не про негайний вихід
Ап Йорверт, який очолив уельський уряд після перемоги Plaid Cymru, підтримує розширення повноважень Кардіффа та можливість для валлійців самостійно визначити майбутній статус країни.
У коментарі The Guardian він відкинув твердження, ніби його найближчою метою є «розвалити» Велику Британію. Політик назвав незалежність можливим майбутнім результатом процесу, спрямованого на зміцнення Уельсу та забезпечення права народу на власний вибір.
Для Північної Ірландії діє окрема процедура
Можливість референдуму щодо об’єднання з Республікою Ірландія передбачена Белфастською, або Страсноп’ятничною, угодою. Його має призначити британський міністр у справах Північної Ірландії, якщо вважатиме ймовірним, що об’єднання підтримає більшість виборців.
О’Ніл і Sinn Féin домагаються такого голосування та заявляють, що політична динаміка рухається до об’єднаної Ірландії. Уряд у Лондоні натомість вважає, що умови для призначення референдуму поки не виконані.
Лондон пропонує децентралізацію замість нових голосувань
У липні Даунінг-стріт заявляв про намір поглиблювати децентралізацію та співпрацювати з Единбургом, Кардіффом і Белфастом, але пріоритетом назвав практичні економічні питання. Бернем водночас допускав, що нове голосування у Шотландії теоретично можливе за наявності чіткої громадської більшості; SNP сприйняла це як пом’якшення позиції уряду.
Три автономні уряди намагаються закріпити принцип, за яким центральна влада не повинна безстроково блокувати референдум після досягнення певного демократичного порогу підтримки. Декларація не матиме негайних юридичних наслідків, але переводить окремі конституційні кампанії у формат скоординованого політичного тиску на Вестмінстер.
