Космічний телескоп «Джеймс Вебб» двічі зафіксував незвичайний інфрачервоний сигнал з однієї ділянки Hubble Ultra Deep Field у сузір’ї Печі — між спостереженнями минуло 88 днів. Команда астрофізика Мейсона Г’юберті з Міннесотського університету не встановила об’єкт-джерело: наявні дані не дають однозначно пояснити походження випромінювання або визначити відстань до нього.
Коротко про головне
- Сигнал зареєстрували в одній ділянці неба з перервою у 88 днів.
- Він не має видимого відповідника на знімках «Габбла» та «Джеймса Вебба».
- Стабільність у різних експозиціях ускладнює версію про технічний збій.
- Розглядають галактики, наднову та руйнування зорі чорною дірою.
- Нові спектроскопічні дані мають допомогти визначити природу випромінювання.
Як дослідники виокремили невідоме випромінювання
Сигнал виявили в районі Hubble Ultra Deep Field — невеликій ділянці неба в сузір’ї Печі, яку астрономи спостерігали багато років. Група під керівництвом Г’юберті аналізувала дані спектрографа ближнього інфрачервоного діапазону NIRSpec, встановленого на «Джеймсі Веббі».
Дослідники використали метод пошуку джерел випромінювання без попереднього визначення їхнього положення на зображеннях. У серпні та листопаді 2023 року вони знайшли сім сигналів: шість пов’язали з відомими галактиками, тоді як для сьомого відповідника не виявили.
Невідоме випромінювання проявилося як одна емісійна лінія на довжині хвилі приблизно 1,6 мікрометра. Інших подібних сигналів поблизу команда не зафіксувала.
Чому знахідку складно пояснити технічною похибкою
Попередні спостереження цієї ділянки не показали видимого об’єкта, який міг би бути джерелом випромінювання. Очевидного відповідника немає також на архівних знімках телескопів «Габбл» і «Джеймс Вебб».
У жовтні 2022 року сигнал не зареєстрували, хоча за його яскравості він мав бути помітним. Водночас у двох сеансах наступного року випромінювання було стабільним у різних наборах експозицій, зокрема коли змінювали кут огляду телескопа.
Ці перевірки не дають остаточно виключити всі інструментальні причини, але ускладнюють пояснення знахідки звичайним технічним збоєм.
Які версії перевірятимуть астрономи
Науковці розглянули кілька варіантів: далеку галактику раннього Всесвіту, ближчу галактику, спалах наднової або подію припливного руйнування, коли чорна діра розриває зорю. Кожна з гіпотез має суттєві недоліки, тому переконливих доказів на користь жодної з них поки немає.
Головне обмеження аналізу — одна виявлена емісійна лінія. Її недостатньо, щоб надійно визначити червоний зсув, а отже, відстань до джерела й фізичний процес, який спричинив випромінювання.
Дослідники вважають, що глибші та чутливіші спектроскопічні спостереження можуть знайти додаткові лінії. Це дасть змогу уточнити відстань до об’єкта та перевірити запропоновані пояснення.
