Старший солдат Держспецтрансслужби Василь Шкварок, відомий побратимам за позивним «Грізлі», загинув 19 серпня 2023 року під час евакуації після стрілецького бою поблизу Урожайного на Донеччині. Про його шлях і спогади рідних розповіли Укрінформ, Український інститут національної пам’яті та АрміяInform.
Коротко про головне
- Василь Шкварок добровільно вступив до Держспецтрансслужби після початку повномасштабної війни.
- Із травня 2023 року він служив кулеметником бойового підрозділу.
- У серпні 2023 року боєць дістав поранення під час зачистки посадки біля Урожайного.
- Під час самостійної евакуації Шкварок потрапив під мінометний обстріл.
- У вересні 2025 року йому посмертно присвоїли звання Героя України.
Від будівництва до служби
Василь Шкварок народився в селі Гончарів на Прикарпатті. У родині він був третьою дитиною, мав трьох сестер — Іванну, Мар’яну та Надію. Мати Людмила згадує, що син любив майструвати вдома, допомагав із худобою, захоплювався Карпатами, добре плавав і грав у футбол та волейбол із сестрою.
Після школи Шкварок навчався у Коломийському індустріально-педагогічному фаховому коледжі, де здобув фах муляра-штукатура. З юних років працював на будівництві, самостійно навчився грати на гітарі, колекціонував монети й марки. У 18 років, отримавши повістку, пішов служити.
Бої на Донеччині та остання евакуація
Від початку повномасштабної війни Василь добровільно приєднався до Держспецтрансслужби. Спершу служив у військах охорони, а 29 травня 2023 року став кулеметником бойового підрозділу. Він брав участь у боях у районах Пречистівки, Благодатного та Урожайного на Донеччині.
За повідомленням 710-ї окремої бригади охорони Держспецтрансслужби, під час одного зі штурмів «Грізлі» знищив десятьох російських окупантів, поцілив із гранатомета у БМП, зачищав бліндаж противника та неодноразово евакуйовував поранених побратимів.
У серпні 2023 року, під час оборони та звільнення Урожайного, Шкварок із побратимами вирушив зачищати посадку, куди проникли російські військові. У стрілецькому бою він зазнав кульового поранення. Разом з іншим пораненим боєць самостійно пішов на евакуацію, щоб не наражати товаришів на небезпеку, але дорогою потрапив під мінометний обстріл і загинув.
Нагороди та пам’ять родини
Василь Шкварок загинув за два тижні до свого 30-річчя. Його поховали в рідному Гончарові; за словами рідних, туди щороку приїжджають його побратими. У військового залишилися батьки, три сестри та племінники.
Шкварка нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня та медаллю Івано-Франківської обласної ради «Лицар бойового чину». 30 вересня 2025 року він посмертно отримав «Золоту Зірку» і звання Героя України — за особисту мужність і героїзм у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.
У спогадах матері та побратимів він постає людиною, яка не любила говорити про власні бойові епізоди, а у відпустках намагалася бути поруч із близькими. Сестра Мар’яна написала, що найбільшою мотивацією Василя була сім’я, а його словами були: «Я з хлопцями до кінця».
