Повномасштабна війна Росії проти України супроводжується не лише бойовими діями та інформаційними операціями, а й активним використанням релігії як інструменту впливу. В Україні дедалі частіше звертають увагу на роль Російської православної церкви у формуванні ідеології війни, виправданні агресії та мілітаризації молоді. Омбудсмен Дмитро Лубінець наголосив, що Кремль використовує церковні структури як частину ширшої системи гібридного впливу.
Релігія як елемент державної пропаганди
За словами Дмитра Лубінця, у сучасній російській ідеології РПЦ виконує не лише духовну функцію. У центрі цієї моделі — концепція так званого «русского мира», де релігія поєднується з мовою, історією, культурою та політичним впливом Росії.
Саме через таку модель повномасштабне вторгнення в Україну в окремих російських церковних колах подається як «священна війна» або «духовна місія». На думку правозахисників, це створює небезпечне підґрунтя для виправдання насильства та агресії.
Лубінець підкреслив, що подібна риторика виходить далеко за межі релігії та перетворюється на інструмент політичної мобілізації суспільства.
Мілітаризація дітей та молоді
Одним із найбільш тривожних аспектів, на які звертає увагу українська влада, є залучення дітей до мілітаризованих програм під прикриттям «духовного» або «патріотичного» виховання.
За словами омбудсмена, у Росії та на тимчасово окупованих територіях створюються молодіжні організації, де дітей навчають поводженню зі зброєю, військовій дисципліні та пропагують культ війни.
Частина таких ініціатив функціонує за підтримки або участі церковних структур. У результаті релігійне середовище використовується для формування лояльності до державної політики та виправдання воєнних дій.
Експерти з прав людини наголошують, що така практика може порушувати міжнародні норми щодо захисту дітей та свободи совісті.
«Священна війна» як елемент гібридної агресії
Аналітики зазначають, що Росія вже багато років використовує не лише військові чи економічні інструменти впливу, а й гуманітарні та культурні механізми.
Релігія у цій системі стала одним із важливих компонентів так званої гібридної війни. Через церковні меседжі Кремль намагається:
- формувати образ «історичної єдності» росіян та українців;
- дискредитувати українську державність;
- виправдовувати вторгнення та окупацію;
- створювати ідеологічне підґрунтя для підтримки війни всередині РФ.
На цьому тлі Україна посилила увагу до діяльності структур, які можуть бути пов’язані з російським впливом через релігійні організації.
Чому питання РПЦ стало частиною безпекової політики
Після початку повномасштабної війни питання діяльності церков, пов’язаних із Росією, стало не лише суспільною чи релігійною темою, а й питанням національної безпеки.
Служба безпеки України протягом останніх років неодноразово повідомляла про виявлення проросійської літератури, пропагандистських матеріалів та контактів окремих представників церковного середовища з РФ.
На думку українських посадовців, Кремль використовує релігійний фактор для підтримки власного впливу навіть за межами Росії.
Водночас правозахисники наголошують: боротьба з пропагандою не повинна порушувати свободу віросповідання. Ключовим викликом залишається розмежування між релігійною діяльністю та політичним чи інформаційним впливом держави-агресора.
Свобода віри та ризики маніпуляцій
Дмитро Лубінець заявив, що там, де віру підміняють пропагандою, виникає загроза для всього суспільства. Саме тому, за його словами, важливо не лише реагувати на подібні прояви на рівні безпеки та законодавства, а й захищати свободу совісті.
Аналітики вважають, що питання використання релігії у війні залишатиметься одним із ключових елементів інформаційного протистояння між Україною та Росією. Особливо з огляду на спроби Кремля використовувати історичні, культурні та духовні наративи для виправдання власної політики.
