Приватний сектор Куби з лютого до травня імпортував зі США близько 900 тисяч барелів пального, повідомляє Reuters. Поставки підтримали роботу частини компаній під час енергетичних перебоїв, однак частина бензину й дизеля потрапила до нелегального продажу. Навесні там просили до 10 доларів за літр — суму, недоступну для більшості жителів острова.
Коротко про головне
- Поставки зі США призначалися для кубинського приватного сектору.
- На нелегальному ринку бензин навесні коштував до 10 доларів за літр.
- Середня державна зарплата становить приблизно 10 доларів на місяць.
- Майже 200 компаній можуть продавати пальне оптом приватному бізнесу.
- Держава контролює інфраструктуру, через яку проходить імпорт.
Пальне зі США на Кубі потрапляє до приватного бізнесу
Попри американське нафтове ембарго, Міністерство торгівлі США дозволяє експортувати пальне кубинським приватним підприємствам. Завдяки цьому бензин і дизель почали отримувати ресторани, магазини, перевізники та інші компанії, не пов’язані з державним сектором.
Як повідомляє Reuters, із лютого до травня на Кубу поставили приблизно 900 тисяч барелів американського пального. Агентство не змогло встановити назви постачальників, але ознак участі найбільших світових нафтотрейдерів немає.
Для країни з населенням близько дев’яти мільйонів людей це порівняно невеликий обсяг — його вистачило б приблизно на дев’ять днів. Однак поставки допомогли частині приватних підприємств продовжити роботу під час тривалих відключень електроенергії та перебоїв із транспортом.
Бензин продають у квартирах і соціальних мережах
Частина імпортованого пального опинилася на нелегальному ринку. Бензин і дизель продають через Facebook, Instagram, WhatsApp, невеликі магазини та безпосередньо з житлових квартир.
Зберігання каністр із пальним у житлових будинках створює ризик пожеж, вибухів та отруєння випарами. Водночас високий попит дозволив продавцям навесні підняти вартість бензину до 10 доларів за літр — близько 38 доларів за галон. Після збільшення імпорту ціни дещо знизилися.
Одна з компаній, що офіційно продає дизель зареєстрованому приватному бізнесу, пропонує резервуар об’ємом 940 літрів за ціною 2,5 долара за літр. Рекламу таких послуг уже активно поширюють кубинські блогери та знаменитості.
Дороге пальне поглиблює нерівність
Середня зарплата працівників державного сектору Куби становить близько 6700 песо, або приблизно 10 доларів на місяць. Через це імпортне пальне залишається недоступним для переважної більшості населення.
Забезпечені кубинці та приватні підприємства можуть заправляти автомобілі, користуватися таксі й запускати генератори під час відключень. Інші змушені годинами чекати на громадський транспорт або відмовлятися від поїздок.
У Гавані вартість короткої поїздки на приватному таксі може сягати 1000 песо, тоді як квиток на державний автобус коштує лише два песо. Таким чином, різниця становить близько 500 разів.
Генератори на імпортному пальному також дозволяють магазинам і ресторанам працювати під час масштабних аварій в енергосистемі. Окремі домогосподарства використовують їх для насосів, від яких залежить водопостачання.
Куба відкриває енергетичний сектор приватному капіталу
У лютому кубинський уряд уперше дозволив приватним компаніям самостійно імпортувати пальне для власних потреб. У червні парламент схвалив пакет економічних реформ, що передбачає ширший доступ приватних і закордонних інвесторів до енергетичного сектору.
До кінця липня майже 200 кубинських підприємств отримали дозвіл на оптовий продаж пального іншим приватним компаніям. Влада також погодила перший проєкт за участю іноземного інвестора, який займатиметься імпортом і реалізацією бензину та дизеля.
У перспективі приватний бізнес може отримати доступ до управління частиною автозаправних станцій державної мережі Cupet. Наразі дозволу на повноцінний приватний роздрібний продаж пального немає.
Держава зберігає контроль над інфраструктурою
Американське пальне, призначене для приватного сектору, проходить через державні порти та сховища. Кубинські компанії укладають договори на використання цієї інфраструктури й платять близько 11 центів за кожен літр.
Така система створює складнощі для американських постачальників, оскільки частина кубинських портових і паливних підприємств перебуває під санкціями США. Американські правила вимагають, щоб продукція використовувалася приватним сектором і не потрапляла до державних або військових структур Куби.
Президент Куби Мігель Діас-Канель запевняє, що економічні зміни не означають масової приватизації державних активів. Проте поява приватних імпортерів, оптових продавців та іноземних інвесторів уже послаблює державну монополію, яка десятиліттями визначала роботу енергетичного сектору острова.
