Росія дедалі активніше застосовує проти України реактивні версії ударних безпілотників типу Shahed, змушуючи українську систему протиповітряної оборони адаптуватися до значно швидших цілей. Нові дрони можуть розвивати швидкість до 500 км/год, а за окремими українськими оцінками — ще більше. У відповідь українські та західні виробники прискорюють розробку нового покоління дронів-перехоплювачів, здатних наздоганяти такі цілі.
Головна проблема полягає не лише у швидкості. Реактивні безпілотники можуть змінити саму економіку протиповітряної оборони: якщо для їх знищення доведеться частіше використовувати дорогі зенітні ракети, Росія отримає можливість посилювати тиск на обмежені запаси української ППО. Саме тому боротьба за дешевий і масовий перехоплювач стає одним із ключових технологічних напрямів війни.
Чому реактивні «Шахеди» складніше збивати
Традиційні Shahed із гвинтовими двигунами мають одну важливу для протиповітряної оборони особливість — відносно невисоку швидкість. Це дозволило Україні створити багаторівневу систему боротьби з ними, використовуючи не лише зенітні ракетні комплекси, а й мобільні вогневі групи, зенітні установки, авіацію та дедалі частіше дрони-перехоплювачі.
Реактивний двигун суттєво змінює ситуацію.
За даними Reuters, нові реактивні Shahed можуть розвивати швидкість приблизно до 500 км/год. Представник Повітряних сил України Юрій Ігнат також заявляв про російські реактивні безпілотники, здатні рухатися зі швидкістю до 500–600 км/год.
Чим швидше рухається ціль, тим менше часу залишається на її виявлення, супровід та перехоплення. Особливо складним завдання стає для дешевих електричних дронів-перехоплювачів, швидкості яких може бути недостатньо, щоб наздогнати реактивну ціль.
При цьому Росії необов’язково повністю переходити на реактивні моделі. Комбінація великої кількості дешевших гвинтових Shahed із меншою кількістю швидкісних реактивних дронів може створювати додаткове навантаження на українську ППО.
За оцінками, наведеними Reuters, реактивні модифікації зараз можуть становити близько 15–20% від загальної кількості Shahed, які застосовує Росія.
Україна створює нове покоління перехоплювачів
Відповіддю на нову загрозу мають стати значно швидші дрони-перехоплювачі.
Українська компанія SkyFall представила на авіасалоні Farnborough новий P1-SUN Jetkiller, призначений саме для боротьби зі швидкісними повітряними цілями. Апарат здатний розвивати швидкість близько 370 км/год, а його прототипи вже застосовувалися проти реактивних Shahed. Компанія заявляє про понад десяток успішних перехоплень таких цілей. Масове виробництво оновленої версії планують розпочати у серпні.
При цьому попередня версія перехоплювача компанії, за її власними даними, з листопада 2025 року допомогла знищити понад 5,5 тисячі російських безпілотників. Reuters зазначає, що незалежно перевірити цю цифру не вдалося.
Це важливий момент: українська протидронова система поступово переходить від експериментальних рішень до промислового виробництва спеціалізованих перехоплювачів.
Гонка швидкостей уже почалася
SkyFall — не єдина компанія, яка працює над вирішенням проблеми.
Український виробник General Cherry завершує розробку нової версії дрона Bullet. Очікується, що він зможе розвивати швидкість понад 400 км/год, а метою розробників є наближення до позначки 500 км/год.
Британсько-українська Firebolt Engineering створила реактивний перехоплювач Griffen. Під час випробувань він розвинув швидкість близько 350 км/год, а розробники планують підвищити її до 400 км/год.
Фактично почалася технологічна гонка: Росія збільшує швидкість ударних безпілотників, а Україна та її партнери змушені створювати ще швидші засоби їх перехоплення.
І це лише один із напрямів. Україна паралельно розвиває комплексну систему протидії дронам, у якій можуть поєднуватися мобільні групи, радіоелектронна боротьба, зенітні комплекси, авіація та різні класи перехоплювачів.
Чому ціна одного перехоплення стає критичною
Швидкість — лише половина проблеми. Друга половина — вартість.
Якщо дешевий ударний безпілотник знищувати дорогою зенітною ракетою, противник може досягати стратегічного ефекту навіть без влучання у свою основну ціль: змушувати ППО витрачати дефіцитні боєприпаси.
Саме тут дрони-перехоплювачі можуть змінити баланс.
Електричні моделі можуть коштувати близько кількох тисяч доларів. Реактивні перехоплювачі дорожчі: Firebolt намагається утримати вартість свого апарата нижче 10 тисяч доларів, тоді як для дешевших електричних систем орієнтир може бути близько 2 тисяч доларів.
Тому перед розробниками стоїть складне завдання: створити перехоплювач, який одночасно буде достатньо швидким для реактивного Shahed, достатньо точним для гарантованого ураження та настільки дешевим, щоб його можна було виробляти тисячами.
Війна дронів переходить на новий рівень
Поява реактивних «Шахедів» не означає, що попередні методи протиповітряної оборони втратили значення. Однак вона демонструє швидкість технологічної еволюції війни.
Ще кілька років тому основним питанням було, як дешево збивати повільні ударні безпілотники, не витрачаючи на них дорогі ракети. Тепер завдання ускладнюється: перехоплювач повинен бути не лише дешевим, а й надзвичайно швидким.
Україна вже стала одним із головних світових центрів розвитку технологій боротьби з безпілотниками. Українські рішення привертають увагу й за кордоном: раніше Reuters повідомляв, що США почали використовувати українські технології протидії дронам для захисту однієї з ключових американських авіабаз у Саудівській Аравії.
Тепер головне питання — чи зможе виробництво нових швидкісних перехоплювачів масштабуватися так само швидко, як змінюється російська тактика. Якщо це вдасться, дрони-перехоплювачі можуть взяти на себе значну частину боротьби з новими повітряними цілями та зберегти дорогі ракети ППО для крилатих і балістичних ракет.
Саме тому нинішня гонка між реактивними «Шахедами» та українськими перехоплювачами виходить далеко за межі протистояння окремих моделей дронів. Вона може визначити, якою буде економіка протиповітряної оборони України в наступній фазі війни.
