Дефіцит прісної води дедалі відчутніше впливає на рішення урядів: Молдова запровадила гідрологічну тривогу, а Нідерланди обмежують окремі види водокористування через посуху. На тлі зростання глобального попиту Єврокомісія прогнозує, що до 2030 року потреба у прісній воді може перевищити доступну пропозицію на 40%.
Коротко про головне
- Молдова на 30 днів запровадила гідрологічну тривогу.
- Рівень у Дністровському водосховищі значно нижчий за нормальний.
- У Нідерландах вода є в кранах, але не для всіх потреб.
- Половина людства стикається з гострою нестачею води щороку.
- Більшість потоків прісної води пов’язані зі спільними басейнами держав.
У Молдові готують резервні джерела водопостачання
Уряд Молдови оголосив гідрологічний стан тривоги на 30 днів через зменшення водних ресурсів у басейні Дністра. На 27 липня рівень у Дністровському водосховищі знизився до 113,24 метра за нормального рівня 121 метр.
Влада пов’язує ситуацію з великим дефіцитом опадів у Карпатах, де формується частина водних ресурсів, що надходять до країни. За відсутності істотних опадів у верхній частині басейну тенденція може зберегтися.
Молдова розглядає ризик зниження скидного стоку з Новодністровська нижче 100 кубометрів за секунду. Це може ускладнити роботу водозаборів і послабити природне розбавлення забруднювачів у річці.
Державні та місцеві органи мають оцінити можливості забору підземних вод та інших резервних джерел, перевірити водозабори на Дністрі й його притоках, а також підготувати резервні свердловини. Операторам доручили актуалізувати плани безперервного водопостачання та скорочувати втрати у мережах.
Нідерланди розподіляють воду між різними потребами
У Нідерландах через спеку, посуху та рекордно низький стік річок зафіксували фактичний дефіцит води. Водопостачання домогосподарств не припинено, однак наявного ресурсу вже не вистачає для всіх потреб.
Влада обмежує полив, готує аварійні насоси та рідше відкриває шлюзи. Останній захід має зменшити проникнення морської води в річки та пов’язане з ним засолення.
За таких умов урядам доводиться визначати пріоритети розподілу між потребами населення, сільського господарства, промисловості та природних екосистем.
Попит зростає, а обсяг доступної прісної води скорочується
За даними ЮНЕСКО, близько половини населення планети хоча б кілька місяців на рік стикається з гострою нестачею води. Світовий попит на неї від 1980-х років зростає майже на 1% щороку.
Щороку планета втрачає приблизно 324 мільярди кубометрів прісної води. Такий обсяг відповідає орієнтовній річній потребі 280 мільйонів людей.
Поєднання постійного зростання попиту, посух і скорочення запасів означає, що дефіцит дедалі частіше проявляється не лише як локальна проблема, а й як обмеження для щоденного водокористування.
Спільні річки потребують домовленостей між державами
Через транскордонні річки та басейни проходить 60% світового потоку прісної води. Водночас лише 43 із 153 країн, які ділять такі ресурси, мають угоди, що охоплюють майже всі спільні водні запаси.
Це ускладнює координацію в періоди низької водності, коли рішення однієї країни щодо використання або скидів води можуть впливати на інших учасників басейну. За прогнозом Єврокомісії, до 2030 року світовий попит на прісну воду може перевищити доступну пропозицію на 40%.
