Росія переходить до нового етапу ракетної війни проти України. Йдеться вже не тільки про збільшення кількості «Іскандерів», Х-101 чи «Калібрів», а про системне нарощування дальності, здешевлення виробництва та перехід від дорогих одиничних засобів ураження до масової балістики.
За наявними розвідувальними даними, Москва працює над подальшим розвитком ракетної платформи «Іскандер-М» із перспективною дальністю до 1500 км. Експериментальні пуски такої зброї можуть розпочатися вже у жовтні-листопаді, а одними з потенційних районів бойового випробування можуть стати західні області України.
У разі успіху Росія розраховує перейти до серійного виробництва перспективної ракети, яка в розвідувальних даних проходить як «Уран-2»: спочатку близько 20 одиниць на місяць, а надалі — до 50.
Водночас важливо розділяти цю перспективну програму та вже підтверджену зброю. ГУР офіційно встановило, що Росія влітку вперше застосувала проти Києва модернізовану 9М723-2, відому під умовною назвою «Іскандер-1000». Але її підтверджена дальність на сьогодні становить до 550 км, а не 1000 км. У відкритих офіційних джерелах назва «Уран-2» та характеристики ракети на 1500 км поки не оприлюднювалися.
- РФ уже застосовує модернізовану балістику 9М723-2.
- Підтверджена дальність «Іскандера-1000» наразі — до 550 км.
- Розвіддані вказують на подальші роботи над дальністю до 1500 км.
- Росія вже виробляє понад 200 крилатих і балістичних ракет щомісяця.
- Ключове завдання України — масштабування антибалістичної оборони.
«Іскандер-1000» уже не проєкт — його застосували проти України
Найважливіша зміна полягає в тому, що модернізація російської балістики перестала бути теоретичною.
27 серпня ГУР офіційно повідомило, що під час одного з літніх комбінованих ударів по Києву Росія вперше застосувала 9М723-2. Ракета входить до нового комплексу «Бора-М» та відрізняється від базового «Іскандера-М» передусім збільшеним двигуном і відповідною пусковою установкою.
За оцінкою української розвідки, базова 9М723-1 фактично має дальність близько 390 км, тоді як модернізована ракета здатна долати до 550 км.
Саме тому назва «Іскандер-1000» дещо вводить в оману. Російський ВПК справді прагне збільшити дальність цієї лінійки, однак підтвердженого бойового польоту серійної 9М723-2 на 1000 км наразі немає. Українські експерти вважають, що для подальшого збільшення дальності Росія експериментує з більш енергоємним паливом, двигунами та зменшенням маси бойової частини.
Тобто процес іде поступово:
390 км → 550 км → потенційні 1000 км → перспективна система більшої дальності.
І саме остання ланка становить найбільшу загрозу.
Навіщо Росії балістика на 1000–1500 км
На перший погляд, Росії не потрібна така дальність для ударів по Україні. Навіть із нинішніх районів запуску значна частина української території вже перебуває в зоні дії різних типів ракет.
Однак більша дальність дає російській армії одразу кілька переваг.
Передусім пускові установки можна відсунути значно далі від українського кордону. Це ускладнює їхнє виявлення і знищення українськими далекобійними засобами.
Другий фактор — можливість атакувати захід України без необхідності підтягувати пускові установки ближче до української території. Львівщина, Закарпаття, Волинь, логістичні вузли та інфраструктура поблизу кордонів ЄС опиняються під постійною балістичною загрозою навіть із глибокого російського тилу.
Третій фактор — час реакції. Крилата ракета може летіти до цілі десятки хвилин або більше години. Для балістики рахунок часто йде на хвилини. Саме ГУР наголошує, що час підльоту російських балістичних ракет до Києва становить лише кілька хвилин.
Отже, збільшення дальності — це не просто більша цифра в характеристиках. Воно дозволяє Росії створити віддалену та важкодоступну зону постійних пусків, з якої можна бити майже по всій Україні.
РФ уже перебудувала виробництво під масову ракетну війну
Найбільш тривожна частина ситуації — не сама поява нової ракети, а промислова база під нею.
За даними ГУР, Росія сьогодні здатна виробляти понад 200 крилатих і балістичних ракет щомісяця. Основними пріоритетами стали «Іскандер-М», Х-101 і «Калібр».
Лише в липні російський ВПК виготовив:
- 65 ракет 9М723 «Іскандер-М»;
- 87 ракет Х-101;
- близько 50 ракет РМ-48У для С-400;
- 29 «Калібрів».
І це не виробництво «на склад». Росія здатна одночасно накопичувати частину арсеналу та регулярно проводити масовані атаки.
Станом на початок серпня ГУР оцінювало запас 9М723 приблизно у 130 ракет, РМ-48У — близько 400, «Калібрів» — понад 450, «Цирконів» — понад 120, Х-101 — до 100 одиниць.
У липні Росія застосувала 198 балістичних та гіперзвукових ракет типів 9М723, РМ-48У та «Циркон». Це стало найвищим місячним показником у 2026 році.
Тому сценарій, за якого майбутні комбіновані атаки складатимуться із сотень ракет і тисяч різних БпЛА, вже не виглядає фантастичним.
Чому Росія може відмовлятися від «Кинджалів»
Ще одна показова тенденція — переорієнтація російського ВПК.
За даними ГУР, із квітня 2026 року РФ призупинила серійне виробництво «Кинджалів» та перенаправила ресурси на інші типи балістичних і крилатих ракет. Йдеться про паливо, комплектуючі, фінансування та виробничі потужності.
Це важливий сигнал.
«Кинджал» — складна і дорога система, яка потребує не лише самої ракети, а й спеціалізованого авіаційного носія. Наземна мобільна ракета великої дальності потенційно дешевша в експлуатації, простіша для масового розгортання та не залежить від МіГ-31К.
Тому логіка можливої «Уран-2» зрозуміла: дати Росії значну частину можливостей «Кинджала», але в більш масовій наземній платформі.
Публічних доказів, що саме «Уран-2» уже затверджена як заміна «Кинджала», наразі немає. Але сама тенденція до перенесення ресурсів із «Кинджала» на масовіші ракетні системи підтверджена ГУР.
Головна проблема України — не дальність власної ракети
На цьому тлі природно виникає питання: чим Україна буде відбивати таку кількість балістики?
Сьогодні найефективнішим засобом проти «Іскандерів» та інших складних балістичних цілей залишається Patriot із перехоплювачами PAC-3. Міністерство оборони прямо називає PAC-3 найефективнішим засобом протидії російській балістиці.
Але є дві проблеми.
Перша — кількість батарей. Patriot може захищати конкретні райони та об’єкти, але сьогодні неможливо накрити ними всю територію України.
Друга — кількість ракет-перехоплювачів.
20 серпня Зеленський прямо заявив, що ситуація з перехопленням балістичних ракет значно гірша, ніж із крилатими, і Україні критично потрібні додаткові ракети для Patriot. Під час того удару близько 90% крилатих ракет вдалося збити, тоді як із балістикою ситуація була набагато складнішою.
У липні був ще показовіший випадок: під час одного з масованих ударів Росія запустила 29 балістичних ракет, і Україна не змогла перехопити жодну з них через нестачу відповідних засобів.
Саме тут знаходиться критична точка всієї української стратегії.
Власна далекобійна зброя необхідна Україні. Але вона не замінює антибалістичну оборону.
Можливість вдарити по російському заводу через 1500 км не захистить житловий будинок, ТЕЦ або підстанцію від «Іскандера», який уже летить до Києва.
Patriot має стати лише першим шаром
Позитив у тому, що Україна вже рухається саме в бік створення окремої антибалістичної архітектури.
У липні Україна та Франція домовилися, що ЗСУ стануть першим бойовим користувачем SAMP/T NG. Україна планує замовити чотири такі комплекси. До появи нових систем Франція також має передати дві батареї SAMP/T попереднього покоління.
Передбачено й локалізацію в Україні виробництва ракет Aster 30, а перші компоненти SAMP/T NG, включно з радаром GF300, мають почати надходити ще до кінця 2026 року. Розгортання самих модулів SAMP/T NG планується з 2027-го.
Паралельно запущено європейсько-українську програму FREYJA зі створення власного антибалістичного перехоплювача. За словами Зеленського, у ній уже беруть участь десять держав, а Україна має виробляти власну ракету та пускову установку, тоді як партнери допомагатимуть із радарами, сенсорами й критичними компонентами.
Окремо Україна працює над отриманням технологічної можливості виробляти ракети для Patriot. За словами президента, така можливість очікується до кінця 2026 року.
Все це правильний напрямок. Але на його реалізацію потрібен час, якого Росія намагається Україні не дати.
Яким має бути антибалістичний щит України
Україні недостатньо просто отримати ще кілька Patriot.
Потрібна цілісна система, що складається щонайменше з п’яти рівнів.
Перший — Patriot PAC-3 та SAMP/T/SAMP/T NG. Вони мають прикривати найбільші міста, атомну енергетику, критичні енергетичні вузли та об’єкти державного управління.
Другий — власний масовий перехоплювач. FREYJA та інші українські програми повинні перейти від дослідних робіт до промислової моделі. Україна не може нескінченно залежати від того, скільки PAC-3 партнер готовий передати цього місяця.
Третій — радіолокаційне поле та раннє попередження. Чим раніше буде зафіксований пуск і побудована траєкторія, тим більше шансів на перехоплення й тим швидше можна попередити населення.
Четвертий — фізичний захист критичної інфраструктури. Енергосистема має проєктуватися з розрахунком на те, що частина ракет прорветься. Дублювання вузлів, резервні трансформатори, розосередження генерації та інженерний захист стають частиною ППО в широкому розумінні.
П’ятий — удари по самій системі виробництва і застосування ракет. Пускові установки, підприємства російського ВПК, склади компонентів і логістика мають залишатися пріоритетними військовими цілями. Це не заміна ППО, але спосіб зменшувати кількість ракет, які ППО доведеться перехоплювати.
Саме така модель дає шанс виграти економічну гонку. Перехоплювати кожну дешевшу російську ракету дорогим PAC-3 нескінченно неможливо.
Зима може стати тестом системи
Росія вже демонструє, куди рухається її стратегія.
Більше ракет. Більше балістики. Більше реактивних «Шахедів». Складніші траєкторії. Одночасні удари різними засобами з різних напрямків.
Завдання полягає в перевантаженні української ППО: змусити витрачати дорогі перехоплювачі, створити дефіцит боєкомплекту, а потім бити балістикою по найбільш захищених об’єктах.
Із цієї точки зору перспектива ракети на 1500 км — лише наступний елемент системи, яку Москва вже будує.
Тому питання «чи з’явиться конкретно “Уран-2” у листопаді» менш важливе, ніж загальна тенденція.
Вона вже очевидна: Росія намагається перетворити високоточну балістику з дефіцитної зброї на масовий засіб систематичного терору тилу.
Що має зробити Україна вже зараз
Україна повинна одночасно розвивати ударні та оборонні можливості. Але в умовах потенційного масового застосування нової балістики пріоритетом має стати саме збереження людей та критичної інфраструктури.
Потрібні додаткові Patriot і запас PAC-3 не на одну атаку, а на тривалу кампанію. Потрібне прискорене постачання SAMP/T та Aster 30. Потрібен запуск їхнього виробництва в Україні. Потрібен власний FREYJA та інші антибалістичні рішення.
І потрібне визнання простої реальності: удари у відповідь та протиракетна оборона виконують різні завдання.
Далекобійна українська ракета може знищити завод, аеродром або пускову установку. Але життя людей під час конкретного удару рятує саме перехоплювач, укриття та правильно побудована система раннього попередження.
Росія вже вкладає ресурси в наступне покоління засобів удару. Отже, для України наступним великим оборонним проєктом має стати не просто ще одна ракета, а повноцінний національний антибалістичний щит.
