Українську балістичну ракету FP-7 від компанії Fire Point представляли як доступнішу альтернативу американським ATACMS, здатну посилити далекобійні можливості Сил оборони. Після місяців очікувань президент Володимир Зеленський повідомив про її перше бойове застосування, однак тепер головний конструктор компанії Денис Штілерман визнає, що використовувати ракету зі звичайною бойовою частиною економічно невигідно. Вартість одного такого удару може становити близько $600 тисяч, тоді як аналогічне за масою бойового навантаження завдання, за його словами, можна виконати безпілотником за $50 тисяч.
Від «дешевого аналога ATACMS» до ракети, яку невигідно запускати
Ще навесні 2026 року Fire Point активно розповідала про майбутнє української балістики.
У березні Денис Штілерман заявляв, що FP-7 має стати аналогом американської ATACMS, причому щонайменше вдвічі дешевшим. Головною перевагою розробки називали можливість налагодити масове виробництво.
Плани звучали багатообіцяюче. Україна мала отримати власну ракету, застосування якої не залежало б від дозволів іноземних партнерів.
1 жовтня президент Володимир Зеленський оголосив про перше бойове застосування FP-7. Він оприлюднив відео запуску та подякував за результат, а наступним етапом назвав виробництво.
Здавалося, багатомісячна історія анонсів нарешті переходить у практичну площину. Але тепер з’ясувалася важлива деталь: виробник сам не бачить економічного сенсу широко застосовувати ракету в її звичайній конфігурації.
За словами Штілермана, доставка бойового навантаження масою 200 кг на відстань близько 300 км балістичною ракетою коштує приблизно $600 тисяч. Аналогічний за масою вантаж можна доставити ударним безпілотником FP-2 приблизно за $50 тисяч.
Різниця — у 12 разів. Виникає закономірне запитання: якщо виробник знає про таку різницю у вартості, для яких саме завдань планують серійно випускати FP-7?
Найцікавіше, що про високу ціну знали ще влітку
Нинішня заява могла б здатися несподіваним відкриттям після бойових випробувань. Проте аналогічні аргументи Штілерман наводив ще 27 червня. Тоді він говорив, що FP-7 за певних умов значно поступається безпілотникам за співвідношенням ціни та маси доставленого бойового навантаження.
Отже, йдеться не про проблему, яку раптово виявили після жовтневого запуску. Принаймні публічно розробник визнавав її задовго до першого оголошеного бойового застосування ракети.
Це робить ще важливішим питання, як оцінювали економічну ефективність системи, коли представляли її можливості та плани масового виробництва. Адже для країни, яка щодня витрачає величезні ресурси на оборону, ціна озброєння — не другорядний показник.
Але тут є суттєве уточнення. Порівнювати балістичну ракету й безпілотник лише за вартістю доставлення 200 кг некоректно.
Балістика має інші швидкісні характеристики та може бути необхідною для ураження цілей, які потребують негайної реакції. Повільніший безпілотник не завжди здатний виконати таке саме бойове завдання.
Штілерман і сам раніше наводив як приклад потребу швидко атакувати ворожу пускову установку.
Тому FP-7 не можна автоматично називати непотрібною. Однак якщо ракета призначена насамперед для спеціальних завдань, то саме це й потрібно пояснювати суспільству, а не створювати враження універсальної дешевої зброї для масових ударів.
Тепер надії пов’язують із касетною версією FP-7
За словами конструктора, використання FP-7 зі звичайною фугасною бойовою частиною наразі економічно не виправдовує витрат.
Ситуація може змінитися після впровадження варіанта з касетною бойовою частиною, який компанія вважає перспективнішим. І звісно це потягне за собою купу додаткових витрат.
Водночас Fire Point продовжує розробку потужнішої балістичної ракети FP-9. За останніми заявами компанії, вона перебуває на завершальному етапі випробувань.
Виробник також запевняє, що не припиняє випуск крилатих ракет «Фламінго» та ударних безпілотників FP-1 і FP-2.
Тобто загалом ракетна програма Fire Point триває. Але доцільність масового застосування конкретної моделі FP-7 зі звичайною бойовою частиною залишається під питанням за оцінкою самого розробника.
Гучні обіцянки та реальна ефективність: хто має відповідати за результат
Українське суспільство має підстави вимагати пояснень, коли після гучних анонсів виробник визнає суттєві економічні обмеження своєї розробки. Ідеться не про вимогу розкрити військові таємниці або точну кількість виготовлених ракет. Такі відомості можуть безпосередньо впливати на безпеку держави.
Але питання до обґрунтування витрат, результатів випробувань і планів серійного виробництва є цілком законними.
Скільки коштувала розробка FP-7? Чи отримувала вона окреме державне фінансування? Які показники ефективності були визначені перед початком виробництва? Чи відповідає фактичний результат початковим очікуванням військових?
Відкритої інформації недостатньо, щоб дати вичерпні відповіді.
Раніше Fire Point заявляла, що фінансувала частину ракетних розробок із власного прибутку. Водночас компанія є великим виконавцем державних оборонних замовлень, тому питання належного контролю використання бюджетних коштів залишаються актуальними.
Самі по собі зміна пріоритетів, висока вартість ракети чи навіть невдала розробка не є доказами розкрадання грошей. Стверджувати протилежне без документів і результатів розслідування було б безпідставно.
Однак відсутність доказів злочину не скасовує необхідності пояснити, чому настільки важлива оборонна програма зіткнулася з економічними обмеженнями, про які було відомо ще до бойового застосування.
Україна потребує власних балістичних ракет. І успішний розвиток такої зброї справді може стати важливим досягненням оборонної промисловості.
Та між перспективним прототипом і масовою бойовою системою є велика різниця. Її не перекрити ані ефектними презентаціями, ані черговою обіцянкою швидкого запуску у виробництво.
Поки що головне запитання до FP-7 залишається відкритим: чи зможе ця ракета стати ефективним інструментом для Сил оборони за вартістю, яку Україна може собі дозволити?
