До початку 2030 року чисельність населення на підконтрольній Україні території може скоротитися до 25,5–26,8 мільйона осіб. Війна, масова еміграція, низька народжуваність і старіння населення поступово змінюють демографічну структуру держави. Україна ризикує зіткнутися з дефіцитом працівників, зростанням навантаження на пенсійну систему та знелюдненням окремих регіонів навіть після завершення бойових дій.
Коротко про головне:
- До 2030 року населення підконтрольної Україні території може скоротитися до 26 мільйонів.
- Частка людей старшого віку зростатиме, а кількість дітей поступово зменшуватиметься.
- У першому півріччі 2026 року смертей зареєстрували у 3,5 раза більше, ніж народжень.
- До кінця десятиліття Україна може втратити мільйон учасників цивільного ринку праці.
- Повернення українських біженців стане одним із вирішальних чинників економічного відновлення.
Скільки людей залишиться в Україні до 2030 року
Заступник директора Інституту демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України Олександр Гладун в інтерв’ю ТСН оцінив можливу чисельність населення підконтрольної території на початок 2030 року в межах 25,5–26,8 мільйона осіб.
Середній орієнтир становить приблизно 26,2 мільйона. Розрахунок передбачає, що межі підконтрольної Україні території залишаться незмінними. Подальший перебіг війни, міграційні процеси та звільнення окупованих територій можуть суттєво скоригувати цей показник.
Проблема полягає не лише у зменшенні загальної чисельності населення. Змінюється співвідношення між поколіннями, скорочується кількість громадян працездатного віку та зростає частка людей, які потребують соціальної підтримки.
Україна втрачає покоління дітей
За даними Міністерства юстиції, опрацьованими платформою Опендатабот, протягом першого півріччя 2026 року в Україні народилося 73 292 дитини. Водночас було зареєстровано 259 853 смерті.
Природне скорочення населення лише за шість місяців становило 186 561 особу.
Народження та смерті в Україні
73 292
259 853
Порівняно з аналогічним періодом 2025 року кількість новонароджених зменшилася на 16%. У середньому щомісяця в Україні народжується близько 12 тисяч дітей, тоді як десять років тому цей показник становив приблизно 32 тисячі.
Наслідки нинішнього падіння народжуваності країна відчуватиме десятиліттями. Спочатку скоротиться кількість вихованців дитячих садків і школярів, згодом — студентів, а у 2040-х роках на ринок праці виходитимуть значно менш численні покоління.
Навіть швидке відновлення народжуваності після війни не зможе усунути цей демографічний провал у найближчій перспективі.
Чому українців за кордоном буде складно повернути
За даними Євростату, станом на кінець вересня 2026 року тимчасовим захистом у країнах Європейського Союзу користувалися 4,37 мільйона людей, які залишили Україну через війну.
Найбільшу кількість прийняли:
Німеччина — 1,3 млн;
Польща — 858,5 тис.;
Чехія — 391,7 тис.
Дорослі жінки становлять 44,1% отримувачів тимчасового захисту, неповнолітні — 28%, дорослі чоловіки — 27,9%.
Після майже п’яти років життя за кордоном значна частина українців уже працевлаштувалася, вивчила місцеву мову, знайшла житло та влаштувала дітей до навчальних закладів. Для таких родин повернення означатиме чергову зміну звичного середовища.
За оцінкою Олександра Гладуна, повернення навіть 25–30% громадян, які виїхали через війну, можна буде вважати позитивним результатом.
Розроблені державою програми повернення біженців потребуватимуть не лише фінансових стимулів, а й створення конкурентних умов для життя та працевлаштування.
Україні може не вистачити мільйона працівників
Окреме дослідження KSE Institute показує, що до кінця 2030 року чисельність цивільної робочої сили України за базовим сценарієм може скоротитися з 12,9 до 11,9 мільйона людей.
| Сценарій KSE Institute | Робоча сила наприкінці 2030 року |
|---|---|
| Сприятливий | 12,2 млн |
| Базовий | 11,9 млн |
| Несприятливий | 11,5 млн |
Причому навіть активне повернення українців з-за кордону та працевлаштування демобілізованих військовослужбовців не гарантують відновлення довоєнного кадрового потенціалу.
За розрахунками дослідників, для досягнення прогнозованих показників економічного зростання продуктивність праці у 2027–2029 роках мала б збільшуватися в середньому на 5,1% щороку.
Особливо гостро кадровий дефіцит може відчуватися у будівництві, медицині, промисловості, транспорті та енергетиці. Саме ці галузі потребуватимуть значної кількості працівників під час повоєнної відбудови.
Автоматизація виробництва, роботизація та використання штучного інтелекту за таких умов можуть стати економічною необхідністю.
Що станеться з пенсіями та соціальною системою
Станом на 1 жовтня 2026 року, за офіційними даними Пенсійного фонду, в Україні налічувалося близько 10 мільйонів пенсіонерів. Середній розмір призначеної пенсії становив 7 287 грн.
Солідарна пенсійна система залежить від внесків громадян, які працюють. Якщо кількість офіційно працевлаштованих людей скорочуватиметься, а частка населення старшого віку зростатиме, державі буде складніше забезпечувати належний рівень пенсійних виплат.
Водночас старіння населення збільшуватиме потребу у медичних послугах, реабілітації, соціальному обслуговуванні та довготривалому догляді.
Це вимагатиме перегляду бюджетних пріоритетів і пошуку додаткових джерел фінансування соціальної системи.
Чи загрожує Україні знелюднення міст і сіл
Демографічна криза нерівномірно впливатиме на регіони. Великі міста з розвиненим ринком праці та освітньою інфраструктурою можуть залишатися привабливими для внутрішньої міграції. Натомість невеликі населені пункти, особливо поблизу колишніх зон бойових дій, ризикують втратити значну частину жителів.
Відновлення зруйнованих міст потребуватиме відповіді на принципове питання: скільки людей готові туди повернутися.
Будівництво житла без створення робочих місць, транспортного сполучення, лікарень і навчальних закладів може не забезпечити повноцінного відродження громад. Державі доведеться враховувати реальну демографічну перспективу кожного регіону, а не лише масштаби руйнувань.
Чи можна подолати демографічну кризу
Скорочення населення не обов’язково означає економічний занепад. Країни з високою продуктивністю праці, сучасною промисловістю та ефективними державними інституціями здатні забезпечувати високий рівень життя навіть за відносно невеликої чисельності населення.
Для України ключовими напрямами можуть стати:
- створення безпечних умов для повернення громадян;
- підвищення рівня заробітних плат;
- забезпечення доступного житла для молодих сімей;
- підтримка народжуваності та працюючих батьків;
- соціальна й професійна інтеграція ветеранів;
- інвестиції у високотехнологічне виробництво;
- продумана міграційна політика.
За помірним сценарієм KSE Institute, на початок 2041 року населення підконтрольної Україні території може становити близько 25 мільйонів осіб, за песимістичним — 22,3 мільйона.
Тому головним питанням наступного десятиліття стане не лише те, скільки людей залишиться в Україні, а й те, наскільки успішною держава буде у створенні умов, за яких громадяни захочуть пов’язувати з нею своє майбутнє.







