Заява головного конструктора Fire Point Штілермана про те, що Україна здатна швидко створити власну ядерну зброю за наявності лише одного наказу, викликала резонанс у суспільстві. Попри високий рівень української наукової школи, військові аналітики та профільні експерти закликають тверезо оцінювати реальні технологічні та геополітичні обмеження.
Технологічний бар’єр: чому «просто наказ» не спрацює
Фахівці наголошують, що відновлення ядерного статусу з нуля — це не питання кількох місяців чи політичної волі. На заваді стоять серйозні інфраструктурні та технічні виклики:
Відсутність збагачувальних потужностей: В Україні немає підприємств замкнутого циклу для збагачення урану до збройного рівня або виділення плутонію з відпрацьованого палива. Побудова таких заводів потребує років і мільярдних інвестицій.
Потреба у випробуваннях: Створення боєзаряду та засобів його доставки (балістичних ракет) вимагає масштабних випробувань, які неможливо приховати від супутникового моніторингу та міжнародних спостерігачів.
Ризик міжнародної ізоляції та втрати підтримки
Окрім технічної сторони, ядерні амбіції несуть колосальні політичні загрози для держави, яка веде оборонну війну:
Порушення ДНЯЗ: Україна є підписантом Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Спроба порушити цей статус миттєво поставить країну поза міжнародним правовим полем.
Втрата допомоги союзників: Реальні кроки до ядерного розроблення призведуть до негайного припинення фінансової та військової підтримки з боку США, ЄС та НАТО, що є критично небезпечним для національної безпеки.
Офіційний Київ неодноразово наголошував, що Україна залишається відданою своїм міжнародним зобов’язанням. Головним пріоритетом для країни є отримання надійних конвенційних гарантій безпеки, зокрема через майбутній вступ до НАТО, а заяви окремих конструкторів чи волонтерів залишаються виключно їхньою приватною експертною оцінкою.
