Росія розробляє кілька варіантів наступу з території Білорусі, зосереджуючись на створенні буферної зони в Чернігівській області. Активні дії очікуються не раніше осені 2026 року, наразі загроза оцінюється як низька через недостатню кількість військ біля кордону.
Основний контекст
Згідно з інформацією від джерел у Силах оборони, Кремль планує кілька сценаріїв наступу з території Білорусі на північних рубежах України. Найбільш реалістичним вважають створення «буферної зони» завглибшки 10–20 км у Чернігівській області. Таке рішення спрямоване на сковування резервів ЗСУ та недопущення їх перекидання на інші ділянки фронту.
Початок активних дій на цьому напрямку можливий не раніше осені 2026 року. Станом на кінець травня рівень загрози залишається низьким через брак достатніх військових угруповань біля кордону. На території Білорусі перебуває близько 1900 місцевих військових на ротації, що становить приблизно 4 батальйони.
Військові ресурси та стратегічні цілі Кремля
Для реалізації своїх планів Кремль розглядає залучення до армії додаткових 100 тисяч осіб на північних рубежах. Це свідчить про масштабність намірів щодо створення контрольованої «санітарної зони» на українській території.
Створення такої зони має на меті примусити українське командування послабити угруповання військ на Донеччині. Такий крок може вплинути на загальну динаміку фронту, змушуючи ЗСУ розподіляти сили між кількома напрямками.
Найменш імовірним наразі вважають повторний штурм столиці України через обмежені ресурси противника. Це підкреслює, що Кремль зосереджений на стратегічних обмежених операціях, а не на широкомасштабних наступах.
Вплив на ситуацію в Україні та регіоні
Ініціатива Кремля створити буферну зону на північних кордонах України може мати відчутний вплив на безпекову ситуацію. Обмеження переміщення резервів ЗСУ послабить їхню мобільність та гнучкість у реагуванні на загрози.
Також це може призвести до посилення напруги на східному фронті, оскільки Україна вимушена буде перекидати сили для утримання оборони в Чернігівській області. Відсутність широкомасштабних атак на столицю свідчить про прагматичний підхід Кремля у використанні обмежених ресурсів.
Подальший розвиток ситуації залежатиме від здатності українських військових утримувати позиції та від реакції міжнародної спільноти на потенційне загострення на північному напрямку.
