Адміністрація Дональда Трампа готується суттєво розширити роль директора ЦРУ Джона Реткліффа у спробах завершити війну Росії проти України, повідомляє Financial Times. У Вашингтоні паралельно обговорюють можливе зменшення ролі спецпосланця Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера, чиї багатомісячні контакти з Москвою поки не дали прориву. Водночас формулювання, що «Віткофф і Кушнер — все», поки було б передчасним. За даними FT, остаточного рішення Трамп ще не ухвалив. Кушнер, зокрема, може більше зосередитися на Близькому Сході, тоді як Реткліфф отримає вагоміший голос саме на російсько-українському напрямку.
- Трамп може значно посилити роль директора ЦРУ Джона Реткліффа.
- Вплив Віткоффа та Кушнера на український трек можуть скоротити.
- Остаточного рішення в Білому домі ще немає.
- Реткліфф уже таємно їздив до Москви та говорив із керівництвом ФСБ.
Реткліфф уже привіз Москві значно жорсткіший сигнал
Поворот у американській тактиці почав проявлятися ще наприкінці серпня, коли Реткліфф здійснив рідкісний неоголошений візит до Москви.
Кремль офіційно підтвердив, що директор ЦРУ зустрічався з представниками російських спецслужб, але не з Володимиром Путіним. Після переговорів Путіну одразу доповіли про їхні результати.
Реткліфф зустрічався, зокрема, з директором ФСБ Олександром Бортниковим і доносив російській стороні принципово інший меседж, ніж той, який Москва звикла чути під час переговорів із Віткоффом.
Суть американського сигналу полягала в тому, що становище Росії не настільки сильне, як його описує Кремль, а продовження війни може зробити ситуацію для Москви ще гіршою через шість-дванадцять місяців. Реткліфф закликав російських співрозмовників повернутися до переговорів.
Вашингтон при цьому виходив із того, що просування російських військ сповільнилося, а російська економіка стикається зі зростаючими бюджетними та паливними проблемами.
Путін із Реткліффом так і не зустрівся
Під час московської місії розглядалася особиста зустріч Реткліффа з Путіним, але зрештою вона не відбулася.
Позиція директора ЦРУ різко розходилася з власною оцінкою Путіна. Російський президент переконаний, що час працює на Москву і що Україну врешті можна змусити погодитися на територіальні поступки.
За словами співрозмовників видання, які були ознайомлені з переговорами, Реткліфф після візиту вважав, що доніс необхідний сигнал, але не зміг змінити позицію Кремля.
Ба більше, після його поїздки Росія посилила ракетні та дронові удари по Україні. Один зі співрозмовників Washington Post припустив, що Москва могла сприйняти американську спробу переконати її домовлятися як прояв слабкості.
Тому сама поява Реткліффа в переговорах ще не означає, що Кремль став ближчим до компромісу.
Віткофф робив ставку на особисті відносини з Путіним
Стів Віткофф із самого початку обрав іншу модель.
Бізнесмен і давній соратник Трампа регулярно їздив до Москви та намагався вибудувати особистий канал довіри з Путіним, виходячи з того, що економічні стимули, прямі контакти й особисті домовленості можуть поступово зблизити позиції сторін.
До вересня Віткофф уже відвідував Москву вісім разів. 5 вересня він разом із Кушнером провів понад три години на переговорах із Путіним, а наступного дня вони вперше офіційно приїхали до Києва та зустрілися із Зеленським.
Однак прориву не сталося.
Головна проблема залишилася тією самою: Москва продовжує вимагати територіальних поступок, зокрема щодо частини Донбасу, яку російська армія досі не захопила, тоді як Україна категорично відмовляється добровільно віддавати території.
Financial Times тепер пише, що у Білому домі накопичилося невдоволення відсутністю результату, а перетин повноважень різних американських переговорників створив конкуренцію всередині самої адміністрації.
Чим підхід Реткліффа відрізняється
Тут і полягає найбільш важлива частина можливої перестановки.
Реткліфф заходить у переговори не як бізнесмен-посередник, а як керівник американської розвідки.
Це означає, що за його позицією стоїть оцінка:
- реального стану російської армії;
- темпів її просування;
- економічних резервів РФ;
- втрат і можливостей російського ВПК;
- ситуації всередині кремлівської еліти;
- здатності Москви продовжувати війну в довгостроковій перспективі.
Замість аргументу «що Росія отримає після угоди» Реткліфф фактично використовує інший: «подивіться, що станеться, якщо угоди не буде».
Саме це робить його переговорний стиль жорсткішим за підхід Віткоффа.
Водночас не варто автоматично трактувати посилення Реткліффа як перехід адміністрації Трампа на «проукраїнську» позицію. Метою Білого дому залишається домовленість, і Вашингтон може продовжувати тиснути на обидві сторони заради її досягнення.
Реткліфф уже пропонував зустріч Трамп — Зеленський — Путін
Під час серпневої місії глава ЦРУ також намагався з’ясувати, чи здатні керівники російських спецслужб вплинути на Путіна та переконати його повернутися до серйозних переговорів.
Axios повідомляв, що Реткліфф порушував ідею тристоронньої зустрічі Дональда Трампа, Володимира Зеленського та Володимира Путіна.
Саме інтелектуальні канали можуть бути важливими для такої дипломатії. Бортников належить до найближчого безпекового оточення Путіна і раніше брав участь у складних контактах між США та Росією, зокрема у питаннях обміну ув’язненими.
Однак є принципова проблема: навіть якщо керівники спецслужб розуміють економічні й військові ризики затягування війни, немає гарантії, що вони готові переконувати Путіна відмовитися від його територіальних вимог.
Чи справді Віткофф і Кушнер втрачають контроль
Поїздка Віткоффа та Кушнера до Москви й Києва відбулася приблизно через десять днів після місії директора ЦРУ.
Саме тому в американських медіа вона частково сприймалася як спроба повернути імпульс їхньому переговорному каналу. Wall Street Journal, за переказом інших видань, також зазначав, що поява Реткліффа стала сигналом того, що попередня дипломатична схема могла забуксувати.
Але повного усунення Віткоффа наразі немає.
Навпаки, після останньої поїздки Кремль заявив, що сподівається на швидке відновлення переговорів за посередництва США, а держсекретар Марко Рубіо заявив про можливість протягом найближчих тижнів сформувати дорожню карту для повернення до переговорного процесу.
Тому зараз правильніше говорити про боротьбу двох підходів усередині американської дипломатії, а не про остаточну заміну команди.
Що зміна переговорника може означати для України
Для Києва поява Реткліффа має як потенційні плюси, так і ризики.
Перший плюс — реалістичніша оцінка російських можливостей. Американська розвідка, судячи з оприлюднених даних, не поділяє твердження Кремля про неминучу військову перемогу Росії. Це зменшує ризик того, що переговори будуватимуться виключно на тезі про необхідність України якнайшвидше поступитися територіями.
Другий — можливість сильнішого тиску на Москву. Реткліфф уже прямо говорив російським силовикам, що подальша війна може погіршити становище РФ.
Але є і ризик.
Якщо Трамп вимагатиме швидкого результату, навіть жорсткіший переговорник може використовувати розвіддані не лише для тиску на Кремль, а й для пошуку того мінімуму поступок, на які Вашингтон спробує схилити Київ.
Тому головна зміна полягає не стільки в тому, хто більше симпатизує Україні, скільки в методі переговорів.
Віткофф пропонував Кремлю перспективу вигоди після миру.
Реткліфф, судячи з його московської місії, пояснює, якою може бути ціна продовження війни.
І якщо Трамп справді поставить директора ЦРУ в центр українського переговорного треку, це стане найпомітнішою зміною американської стратегії щодо переговорів із Москвою за останні місяці.
