НАТО навмисно не визначає публічно точну межу, після якої може бути задіяна стаття 5 Північноатлантичного договору. За словами генерального секретаря Альянсу Марка Рютте, така стратегічна неоднозначність не дозволяє потенційним противникам точно знати, наскільки далеко вони можуть зайти.
Коротко про головне
- НАТО не називатиме точні умови, які можуть стати підставою для застосування статті 5.
- Марк Рютте заявив, що така стратегічна неоднозначність є свідомою.
- Альянс має різні варіанти реагування на гібридні загрози.
- Частина можливих заходів НАТО залишатиметься непублічною.
- Стаття 5 передбачає колективну оборону країн-членів НАТО.
НАТО не розкриватиме точний поріг для статті 5
Генеральний секретар НАТО Марк Рютте заявив, що Альянс свідомо залишає невизначеність щодо того, які саме дії противника можуть стати підставою для застосування статті 5.
За його словами, НАТО не має наміру повідомляти потенційним противникам точну межу, до якої вони можуть діяти, не ризикуючи зіткнутися з механізмом колективної оборони.
Рютте наголосив, що така неоднозначність збережеться і надалі. Водночас він заявив, що Росія має достатньо чітке уявлення про те, які дії можуть мати серйозні наслідки з боку Альянсу.
Частина відповідей НАТО залишатиметься непублічною
Окремо генсек НАТО зупинився на гібридних загрозах. За його словами, Альянс має у своєму розпорядженні всі необхідні варіанти реагування, однак далеко не кожна відповідь буде публічною.
Рютте пояснив, що НАТО не хоче надавати противникам додаткову інформацію про власні можливості та механізми реагування.
Він також зазначав раніше, що відповідь Альянсу не обов’язково повинна бути дзеркальною. Частина заходів може бути симетричною, інша — асиметричною. Під час спільної пресконференції у вересні Рютте прямо говорив, що деякі дії НАТО у відповідь на гібридні загрози будуть видимими, а інші залишатимуться непублічними.
Що передбачає стаття 5 НАТО
Стаття 5 Північноатлантичного договору закріплює принцип колективної оборони.
Збройний напад на одного або кількох членів НАТО розглядається як напад на весь Альянс. Кожна держава-член у такому випадку повинна надати допомогу стороні, яка зазнала нападу, вживши тих заходів, які вона вважає необхідними. Це може включати й застосування збройної сили.
При цьому НАТО прямо зазначає, що питання про те, чи відповідає конкретний інцидент критеріям «збройного нападу», оцінюється залежно від обставин. Значні кібератаки та інші серйозні гібридні атаки також потенційно можуть розглядатися в контексті статті 5.
За всю історію НАТО статтю 5 офіційно застосували лише один раз — після терористичних атак у США 11 вересня 2001 року.
