Чому Москва позитивно реагує на американський план і які загрози це створює для регіону
На тлі оприлюднення 28-пунктового «мирного плану» США, який передбачає територіальні поступки та обмеження для української армії, Москва демонструє доволі стриманий, але загалом позитивний тон. Офіційний Кремль говорить про «усунення кореневих причин конфлікту», а прокремлівські спікери й частина військових коментаторів називають окремі пункти плану «реалістичними» та такими, що враховують вимоги росії.
Це створює серйозні ризики не лише для України, а й для всієї системи безпеки в Європі.
Що пропонує американський план і чому він вигідний Москві
За витоками в медіа, план передбачає кілька ключових положень, які напряму збігаються з максималістськими вимогами росії:
1. Територіальні поступки
– Визнання за росією контролю над усім Кримом, а також більшою частиною Донецької й Луганської областей, причому не лише на фактичній лінії фронту, а з «запасом» на користь Москви.
– Фактичне «замороження» лінії фронту в Херсонській та Запорізькій областях з фіксацією російських здобутків.
2. Обмеження української армії
– Скорочення чисельності ЗСУ, заборона на певні види озброєнь і ракет великої дальності, тобто послаблення обороноздатності України у довгостроковій перспективі.
3. Відмова від НАТО
– Пряме блокування євроатлантичної інтеграції: заборона вступу України до НАТО, статус «нейтральної» держави без реального колективного захисту.
4. Повернення росії в західні формати
– У низці публікацій згадується можливість відновлення участі росії у форматі G8 та часткове пом’якшення санкцій в обмін на «мир».
Фактично це означає: росія отримує територіальний виграш, військові гарантії проти сильної України та шанс на часткову реабілітацію в західній системі, тоді як Київ платить за це суверенітетом і безпекою.
Що каже Кремль: «усунути кореневі причини конфлікту»
Офіційно Москва поводиться обережно: прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков заявив, що будь-який план має «усувати кореневі причини конфлікту» й що формальних переговорів із США щодо плану наразі немає.
У перекладі з кремлівської мови це означає:
Легалізуйте наші вимоги:
– відмову України від НАТО;
– визнання «нових територій росії»;
– обмеження українських Збройних сил.Змініть архітектуру безпеки в Європі так, щоб НАТО «не зазіхало» на те, що Москва вважає своєю «сферою впливу» (Україна, Грузія тощо).
І саме ці пункти, за даними витоків, уже частково вбудовані в американський проєкт – тому Кремль не кричить «перемога», але демонструє стримане задоволення.
Пропаганда і «воєнкори»: чому реакція різноспрямована, але загалом схвальна
Російський пропагандистський простір і частина військових коментаторів реагують на «план» із різним ступенем ентузіазму:
Частина називає його «капітуляцією України» та «перемогою стратегічного терпіння Москви».
Інші наголошують, що «деякі пункти є неприйнятними для Києва, але в цілому документ реалістичний», цитуючи джерела, які називають план «міксом практичних пропозицій із добрими намірами».
Ключовий наратив російської пропаганди:
Захід сам визнав, що Україна не може перемогти, і тепер намагається нав’язати їй «мир» на умовах, близьких до російських.
Це дозволяє Кремлю одночасно:
деморалізувати українське суспільство, підкреслюючи «самотність» Києва;
тиснути на Європу, мовляв, «США вже все вирішили, вам лишилось погодитися»;
демонструвати своїй внутрішній аудиторії, що «росія витримала й змусила Захід говорити на її умовах».
Як реагує російський військовий істеблішмент
Серед військових оглядачів та частини силових еліт проглядається обережний оптимізм:
Армія отримує відпочинок і час на перегрупування
Припинення активних бойових дій на вигідних для Москви лініях дозволяє:
– законсервувати здобуті території;
– звільнити ресурси для відновлення армії;
– готуватися до довгострокового протистояння з НАТО.Україну намагаються «роззброїти договором»
Обмеження ЗСУ та заборона на потужні далекобійні системи – це те, чого росія не змогла досягти на полі бою, але може отримати за столом переговорів.Простір для реваншу в майбутньому
Якщо українська армія буде штучно обмежена, а механізми безпеки – розмиті, у Кремля залишиться можливість повторно атакувати через кілька років, уже з кращих позицій.
Які загрози створює «позитивна» реакція Москви для України та регіону
1. Легалізація агресії як «методу політики»
Якщо план із територіальними поступками буде реалізований, це дасть росії та іншим авторитарним режимам сигнал:
«Силове захоплення територій окупається, якщо достатньо довго тримати удар».
Це підриває систему міжнародного права, ООН, принципи непорушності кордонів у Європі.
2. Демонтаж європейської безпеки
Погодження на «нейтральну Україну», позбавлену реальних гарантій, створює сіру зону в центрі континенту, яку росія й надалі розглядатиме як поле для впливу. Це ставить під удар:
країни Східної Європи та Балтії;
довіру до НАТО як до структури колективної безпеки;
єдність ЄС, який уже зараз вимагає місця за столом переговорів і попереджає про небезпеку односторонніх рішень США і росії.
3. Внутрішня дестабілізація України
Для українського суспільства будь-яка спроба легалізувати втрату територій і обмежити армію виглядатиме як зрада, що несе ризики:
політичної кризи в Києві;
зростання радикальних настроїв;
послаблення довіри до влади та партнерів.
Це ідеально відповідає інтересам росії, яка роками вкладається в дестабілізацію України зсередини.
4. Розкол між США та Європою
Європейські столиці вже публічно висловлюють незадоволення форматом, коли план розробляється «за спиною» Києва та Брюсселя.
Для Кремля це шанс:
поглибити трансатлантичний розкол;
посилити наратив про «згниваючий Захід, який не може домовитися сам із собою»;
вибудувати двосторонні угоди з окремими європейськими столицями в обхід спільної політики.
Чому для України критично важливо не дати Кремлю «перемогу миром»
Україна опинилася між двома крайнощами:
ризик втратити ключового партнера (США) у короткостроковій перспективі;
ризик втратити державну суб’єктність і гідність у довгостроковій перспективі, якщо погодитися на кабальні умови.
Головні висновки, які випливають з реакції Москви:
Якщо Кремль загалом задоволений логікою плану, значить, він закладає для росії стратегічні переваги.
Будь-яка справедлива мирна угода не може будуватися на:
– визнанні анексій;
– примусовому роззброєнні жертви агресії;
– виключенні України з системи колективної безпеки.Україні та Європі потрібно активно формувати власну альтернативу, а не лише реагувати на чужі ініціативи.
Висновок
Позитивні сигнали, що надходять із Москви щодо американського «мирного плану», — це не про мир, а про легітимізацію результатів агресії та спробу закріпити нову, вигідну Кремлю архітектуру безпеки.
Для України й регіону головний виклик зараз — не лише відстояти території, а й не дозволити перетворити “мир” на інструмент поразки, оформленої текстом міжнародної угоди.
Ukrainian
English