Азербайджанський державний концерн SOCAR спільно з НАК «Нафтогаз України» опрацьовує технічні та логістичні маршрути для початку прямих оптових поставок природного газу українським споживачам. Компанія розширює енергетичну присутність у Європі: у січні 2026 року вона почала фізичний експорт газу до Німеччини та Австрії в межах десятирічного контракту з SEFE.
Коротко про головне
- SOCAR і Нафтогаз готують маршрути прямих оптових постачань газу.
- Параметри майбутніх поставок до України публічно не розкриті.
- У січні SOCAR почала фізичний експорт до Німеччини й Австрії.
- Кількість країн-імпортерів азербайджанського газу зросла до 16.
- SOCAR Energy Ukraine продовжує модернізацію мережі АЗК.
Від тестової партії до оптової моделі
Йдеться саме про підготовку прямого оптового каналу, а не про вже запущений регулярний імпорт. SOCAR і «Нафтогаз» визначають технічні та логістичні рішення, необхідні для таких постачань. Планових обсягів, строків комерційного старту, точки входу та остаточного маршруту сторони наразі не оприлюднювали.
Для України це продовження співпраці, що вже мала практичний етап. У липні 2025 року країна вперше отримала тестову, невелику за обсягом партію азербайджанського газу Трансбалканським маршрутом через Болгарію та Румунію. Тоді «Нафтогаз» назвав її кроком до довгострокової співпраці й диверсифікації.
Підготовка нового напрямку відбувається на тлі пошуку Україною кількох джерел імпорту. У 2026 році «Нафтогаз» також організовував надходження американського LNG через Польщу, планував маршрут через термінал у Клайпеді та відкрив шлях регазифікованого LNG через Німеччину і Польщу. За таких умов потенційний ресурс SOCAR може доповнити, а не замінити інші імпортні канали.
Вихід SOCAR на ринки Німеччини та Австрії
У січні SOCAR розпочала фізичний експорт газу до Німеччини й Австрії через Трансадріатичний газопровід у межах довгострокового десятирічного контракту з німецькою енергетичною компанією SEFE. Після виходу на ці ринки число країн-імпортерів азербайджанського газу сягнуло 16.
Під час саміту в Берліні канцлер Німеччини та президент Азербайджану підтвердили статус SOCAR як стратегічного партнера для німецької економіки. Концерн також розширює присутність у промислових хабах півдня Німеччини, постачаючи місцевим підприємствам паливо й сировину.
Трансадріатичний газопровід є західною ланкою Південного газового коридору: він пролягає від Греції через Албанію та Адріатичне море до Італії. Далі газ для Центральної та Західної Європи переміщується суміжними газотранспортними системами. З початку 2026 року довгострокова пропускна спроможність TAP зросла на 1,2 млрд кубометрів на рік.
Роль у диверсифікації європейського газового ринку
За даними Єврокомісії, поставки азербайджанського газу до ЄС Південним газовим коридором зросли більш як на 40% між 2021 і 2024 роками. Станом на 10 липня TAP сукупно доставив до Європи понад 60 млрд кубометрів, з яких 50 млрд припало на Італію.
Розширення географії SOCAR до Німеччини та Австрії вказує на доступ коридору до західноєвропейських ринків, які раніше не були його основним напрямком. Водночас азербайджанський ресурс не є одноосібною заміною найбільшим джерелам газу для ЄС: за оцінкою Єврокомісії, його частка в імпорті блоку у 2025 році становила 4%. Його значення полягає насамперед у розширенні переліку постачальників і маршрутів.
Два напрями присутності SOCAR в Україні
Газовий трейдинг і роздрібний паливний бізнес — різні сегменти, однак обидва посилюють присутність групи в Україні. Поряд із підготовкою оптового імпорту SOCAR Energy Ukraine системно розвиває та модернізує мережу автозаправних комплексів.
Компанія залишається єдиною мережею АЗК в Україні, що обладнала власні укриття для безпеки клієнтів і працівників. Вона також розширює спектр послуг і зберігає позиції серед найбільших платників податків у паливному секторі.
Для українського ринку прямі поставки SOCAR, якщо їх буде реалізовано, додадуть трубопровідний варіант із південного напрямку до вже наявних шляхів LNG та закупівель на європейському ринку. Це може зменшити залежність від окремих точок входу, хоча не усуває ризиків для внутрішньої енергетичної інфраструктури України.
