Президент України Володимир Зеленський оприлюднив безпрецедентне за своєю формою та змістом звернення до глави Кремля. Опублікований відкритий лист Зеленського Путіну містить пряму пропозицію зупинити бойові дії, оголосити двостороннє припинення вогню та провести особисту зустріч лідерів на нейтральній території. На тлі повідомлень про колосальні втрати російської армії та загрозу розширення мобілізації в РФ, український лідер закликав Москву вийти з війни «чесно й достойно».
Пряма зустріч на нейтральній території: новий формат дипломатії
Головною тезою відкритого листа стала пропозиція перевести врегулювання конфлікту у суто двосторонній трек між безпосередніми лідерами держав, відмовившись від неефективних посередницьких схем.
Володимир Зеленський чітко дав зрозуміти, що після 26 років правління Володимира Путіна і років повномасштабного протистояння, візити лідерів до столиць воюючих країн є неможливими. Натомість українська сторона пропонує обрати чітку дату й зустрітися на майданчику держав, які традиційно виступають медіаторами миру. Серед ймовірних локацій названо Швейцарію, Туреччину або країни Арабського світу. Президент України наголосив, що питання Європи мають вирішуватися безпосередньо в регіоні, а не під час кулуарних обговорень на Алясці чи в Анкориджі.
Умови України: припинення вогню та обмін «всіх на всіх»
Пропозиція відновлення дипломатичного діалогу не є безумовною — Київ окреслив чіткий алгоритм першочергових кроків для початку реальних перемовин.
Реальне припинення вогню та роль США
Логічним початком дипломатичного процесу має стати повне припинення вогню на час дії переговорів. Зеленський підкреслив, що лінія фронту на момент зупинки бойових дій має перетворитися на лінію, з якої стартує робота дипломатів. При цьому моніторинг та реальне забезпечення режиму тиші на лінії зіткнення пропонується покласти на Сполучені Штати Америки, які мають виступити одним із ключових гарантів майбутньої безпекової архітектури.
Гуманітарний пакет та архітектура безпеки
Окрім військового аспекту, відкритий лист містить дві безальтернативні гуманітарні вимоги:
Негайний запуск масштабного обміну військовополоненими за заздалегідь задекларованим принципом «всіх на всіх».
Запуск дієвих та швидких механізмів повернення на батьківщину тисяч депортованих українських цивільних громадян та примусово вивезених дітей.
Ресурсний голод Кремля та статистика втрат РФ
Значна частина звернення присвячена внутрішній ситуації в самій Росії, де, за даними українських та західних розвідок, стрімко накопичується втома від тривалої війни.
Рекордні втрати особового складу: Зеленський озвучив офіційну статистику втрат окупаційної армії за травень, яка перевищила позначку у 30 тисяч убитих та важкопоранених. При цьому зафіксовано аномальний та критичний для будь-якої сучасної армії баланс: 63% від загальної кількості втрат складають саме ліквідовані окупанти, і лише 37% — поранені. На кожну з цих цифр українська сторона має задокументовані відеопідтвердження.
Виснаження економіки та внутрішнє невдоволення: У листі зазначається, що ресурси РФ суттєво скорочуються — у Кремля вже бракує фінансової та політичної сили купувати лояльність громадян. Росіяни висловлюють очевидне невдоволення дефіцитом палива, галопуючим зростанням цін, постійними заборонами та планами Кремля оголосити другу хвилю мобілізації для відкриття нових фронтів чи залучення сусідніх країн.
Залежність від Пхеньяна та Пекіна: Володимир Зеленський нагадав, що Путін став першим правителем в історії своєї країни, який через брак сил на полі бою був змушений благати про військову допомогу Північну Корею та потрапив у тотальну геополітичну залежність від Китаю.
Історичний вибір: 2028 рік або дипломатичний вихід
Українська розвідка володіє документами, які свідчать про те, що військове керівництво РФ наразі розглядає сценарії продовження бойових дій щонайменше на 2027 та 2028 роки, роблячи ставку на балістичне озброєння, тиск на сусідів та спроби втягнути у війну Білорусь і Придністров’я.
Проте Президент України попередив, що у разі відмови від чесного фіналу, боротьба за існування продовжиться, а втома всередині самої Росії неминуче призведе до внутрішніх потрясінь за канонами російської історії. Чергова річниця військового бунту, що припадає на 23 червня, є прямим тому підтвердженням. Подальший вибір — за Москвою: або безглузде затягування війни на виснаження власного режиму, або фіксація збитків через прямий компроміс.
