В Угорщині 4 листопада вперше відкриють для широкої громадськості архіви комуністичних спецслужб, які десятиліттями залишалися засекреченими. У документах містяться імена приблизно 50–60 тисяч осіб, пов’язаних із системою державної безпеки часів соціалістичної диктатури. Рішення нового уряду може розкрити невідомі сторінки історії тисяч угорських родин, чиї близькі співпрацювали зі спецслужбами або перебували під їхнім контролем.
- Угорщина 4 листопада відкриє архіви спецслужб часів комуністичної диктатури.
- Документи містять імена приблизно 50–60 тисяч осіб, пов’язаних із держбезпекою.
- Серед інформаторів були люди, які доносили на друзів, сусідів і родичів.
- Частину громадян змушували співпрацювати шляхом шантажу або погроз їхнім сім’ям.
- Близько дев’яти тисяч докладних особових справ оприлюднять у лютому 2027 року.
В Угорщині створять відкриту базу даних агентів спецслужб
Архіви державної безпеки стануть доступними через спеціальну онлайн-платформу Nyitottaktak.hu, запуск якої запланований на 4 листопада.
У базі можна буде шукати інформацію про колишніх співробітників спецслужб, таємних інформаторів і людей, яких намагалися завербувати. Документи містять особисті дані, агентурні псевдоніми та відомості про діяльність мережі державного нагляду.
Рішення ухвалив уряд прем’єр-міністра Петера Мадяра, чия партія «Тиса» перемогла на парламентських виборах у квітні 2026 року, завершивши тривале правління Віктора Орбана.
Розсекречення документів було однією з передвиборчих обіцянок Мадяра. У вересні парламент схвалив відповідний закон 149 голосами, без жодного голосу проти.
Спочатку архіви планували відкрити до 70-ї річниці Угорського повстання 1956 року, однак термін перенесли через необхідність додаткової перевірки та підготовки документів.
Міністр соціальних відносин і культури Золтан Тарр наголосив, що демократичне суспільство має право знати власне минуле.
Десятки тисяч угорців шпигували за сусідами та родичами
У період із 1945 до 1989 року комуністичні органи державної безпеки Угорщини створили розгалужену агентурну мережу для контролю над населенням та придушення політичного інакомислення.
Інформатори передавали спецслужбам відомості про колег, друзів, сусідів і навіть членів власних родин. Під особливим наглядом перебували політичні опоненти режиму, представники інтелігенції, релігійних громад та особи, яких підозрювали у нелояльності до влади.
Частина громадян погоджувалася на співпрацю добровільно, розраховуючи на кар’єрні переваги чи інші привілеї. Інших вербували шляхом шантажу, погроз або тиску на їхніх близьких.
За оцінками істориків, у збережених архівах фігурують від 50 до 60 тисяч осіб. Приблизно 10% із них можуть бути живими.
Водночас наявність імені в документах не завжди доводить добровільну співпрацю зі спецслужбами. До матеріалів потрапляли також особи, щодо яких проводили перевірки або здійснювали спроби вербування.
«Зрадники були в кожній родині»: що говорять жертви режиму
Рішення відкрити архіви викликало неоднозначну реакцію серед угорців, які постраждали від репресій комуністичного режиму.
Міклош Кіш, колишній в’язень угорського табору примусової праці та очільник об’єднання жертв репресій, вважає, що документи потрібно було оприлюднити ще багато років тому.
Він попереджає, що після відкриття архівів люди можуть дізнатися про співпрацю зі спецслужбами своїх родичів, сусідів та знайомих.
Водночас історики наголошують на складності оцінки таких випадків. Деякі інформатори діяли під примусом, а відмова від співпраці могла створювати загрозу для їхніх сімей.
Журналіст Александер Фалуді, онук угорського письменника Дьєрдя Фалуді, який понад три роки провів у трудовому таборі за сфабрикованими звинуваченнями, розповів The Guardian про власний досвід роботи з архівами.
В одному з документів він виявив донос жінки, яка підтримувала дружні стосунки з його бабусею. Спочатку знахідка викликала обурення, однак згодом журналіст побачив у справі згадки про літніх батьків інформаторки, які залишалися в Угорщині. Це змусило його по-іншому оцінити обставини її співпраці з владою.
Частину документів знищили ще до падіння комунізму
Архіви угорських спецслужб збереглися не повністю. Значну частину матеріалів знищили під час антирадянського повстання 1956 року, інші документи зникли наприкінці 1980-х, коли комуністична система поступово втрачала владу.
Історики попереджають, що окремі картотеки не містять достатньо інформації для встановлення обставин вербування або фактичної діяльності конкретної людини.
Докладні особові справи збереглися приблизно для дев’яти тисяч осіб. Їх планують оприлюднити під час другого етапу, 25 лютого 2027 року.
Перед публікацією з документів вилучать конфіденційні дані про здоров’я, залежності, інтимне життя та інформацію, яка може порушувати права жертв репресій.
Генеральний директор Історичного архіву угорських служб державної безпеки Герге Бендегуз Чех застеріг від беззастережної довіри до записів, зроблених органами диктатури. За його словами, матеріали можуть містити неточності та потребують уважного історичного аналізу.
Як інші країни Європи відкривали архіви спецслужб
Після падіння комуністичних режимів країни Центральної та Східної Європи по-різному вирішували питання доступу до документів колишніх органів державної безпеки.
У Німеччині архіви східнонімецької спецслужби «Штазі» відкрили для громадян ще у 1992 році. Чехія зробила значну частину відповідних матеріалів доступною у 2003 році, а Латвія оприлюднила архівні картотеки агентів КДБ у 2018 році.
В Угорщині ж доступ тривалий час залишався обмеженим переважно дослідниками та родичами жертв політичних репресій.
З початку 2000-х у країні періодично з’являлися неофіційні списки ймовірних інформаторів, серед яких фігурували політики та відомі митці. Публікація таких матеріалів неодноразово спричиняла політичні скандали.
Після запуску нової бази громадяни вперше отримають можливість самостійно шукати відомості в державних архівах, які охоплюють понад чотири десятиліття діяльності комуністичних спецслужб.
