Кадрове перезавантаження Кабінету Міністрів може мати наслідки не лише для персонального складу уряду, а й для роботи парламенту та міністерств. Про це у колонці для «Української правди» пише керівник аналітичного відділу Лабораторії законодавчих ініціатив Володимир Скрипець, аналізуючи відставку уряду Юлії Свириденко.
Коротко про головне
- Відставка прем’єр-міністерки означає автоматичну відставку всього складу Кабміну.
- Автор вказує на слабку роль парламенту в оцінюванні роботи уряду.
- Програму діяльності Кабміну Свириденко парламент не схвалив.
- Частина з 142 урядових законопроєктів може знову пройти частину парламентської процедури.
- Реорганізація міністерств може забрати місяці на відновлення робочих процесів.
Парламентська відповідальність без публічної оцінки
Володимир Скрипець зазначає, що президент не може одноосібно призначати чи звільняти Кабмін. Прем’єр-міністра, а також міністрів оборони й закордонних справ Верховна Рада призначає за поданням глави держави; інших членів уряду — за поданням прем’єра.
Водночас автор вважає, що на практиці політична ініціатива щодо кадрових рішень концентрується навколо президента, а парламент може опинятися в ролі органу, який юридично оформлює вже ухвалене рішення. За його словами, депутати повідомляли, що дізналися про заплановане оновлення уряду з дописів президента та медіа.
У колонці це пов’язують із проблемою підзвітності: уряд відповідальний перед президентом і парламентом, але підконтрольний та підзвітний саме Верховній Раді. Автор наголошує, що депутати мали б системно заслуховувати міністрів, перевіряти виконання зобов’язань і оцінювати роботу Кабміну, а не лише голосувати за кадрові рішення.
Уряд без затвердженої програми
За словами Скрипця, уряд Свириденко подав програму діяльності до Верховної Ради у вересні 2025 року, однак її не схвалили. Тому, на думку автора, немає затверджених парламентом цілей, за якими можна було б оцінити ефективність цього складу Кабміну.
Автор допускає, що роботу уряду можна аналізувати за планами пріоритетних дій, бюджетом, міжнародними зобов’язаннями, законопроєктами та публічними обіцянками. Проте такі орієнтири, як він пише, не замінюють програми з визначеними цілями та відповідальними.
У колонці пропонують, аби новий Кабмін підготував і публічно представив програму діяльності з вимірюваними цілями, строками та відповідальними органами, а потім вчасно подав її до парламенту. Її схвалення, зазначає автор, надало б уряду річний імунітет від відставки.
Реорганізація забирає час у нової команди
Окремим ризиком Скрипець називає реорганізацію виконавчої влади, яка часто супроводжує кадрові зміни. Міністерства можуть об’єднувати, розділяти, перейменовувати або передавати їхні функції іншим органам.
Такі зміни потребують нових положень, розподілу функцій, працівників і бюджетів, а також погоджень з іншими органами. Автор пише, що втілення реорганізації зазвичай триває близько пів року, і в цей період значну частину ресурсів міністерства витрачають на налагодження внутрішніх процесів.
Аналітик наводить Міністерство національної єдності як приклад невдалої управлінської практики. На його думку, новому уряду варто уникати кардинального переформатування міністерств та забезпечити належну передачу справ. Серед можливих інструментів він називає перехідні книги для прем’єра і міністрів — документи з поточним станом справ, критичними строками, ризиками та незавершеними рішеннями.
Законопроєкти, яким доведеться починати знову
За підрахунком автора на основі відкритих даних, Кабмін Свириденко вніс 142 законопроєкти, які ще не були прийняті за основу в першому читанні. Через зміну уряду частині з них доведеться розпочати парламентський шлях заново.
Це передбачає повторний розгляд у комітетах, підготовку висновків і ще одне перше читання. Скрипець підкреслює, що виконана раніше робота не зникає, однак повторне проходження процедури потребуватиме часу.
Автор вважає, що затримки можуть торкнутися процесів, пов’язаних із євроінтеграційними зобов’язаннями та міжнародною фінансовою підтримкою України. Це є оцінкою колумніста, а не офіційним прогнозом щодо конкретних законопроєктів.
Стабільність процедур після політичного рішення
Кадрові зміни іноді можуть бути потрібними, якщо структура виконавчої влади не дає результату, пише Скрипець. Проте він закликає оцінювати такі рішення також за часом і ресурсами, потрібними для їхнього втілення, а не лише за політичною доцільністю.
Висновок автора полягає в тому, що новому Кабміну потрібні чітка програма діяльності, передача справ і мінімізація структурних перетасовок. На його думку, це може зменшити ризик втрати темпу в роботі органів влади після зміни керівництва.
