Географія паливного колапсу в Росії продовжує стрімко розширюватися. Локальний дефіцит бензину та дизельного пального, який раніше фіксувався переважно у південних та центральних регіонах РФ, тепер офіційно дістався Сибіру та Далекого Сходу.
На ситуацію з паливною катастрофою звернув увагу радник міністра оборони України Сергій Стерненко. За його словами, криза змушує місцевих операторів АЗС впроваджувати жорсткі обмеження для цивільного населення, які все більше нагадують радянські «правила виживання».
Географія обмежень: Від Сибіру до Мурманська
Ситуація на російському роздрібному ринку пального стає критичною одразу в кількох великих регіонах, де місцева влада та приватні мережі АЗС змушені йти на радикальні кроки:
Іркутська область, Бурятія та Забайкалля: Популярний бензин марки АІ-92 перейшов у розряд дефіцитного товару. На заправках введено ліміти — не більше 20 літрів пального в одні руки за один візит.
Красноярський край та Мурманська область: Організації з контролю торгівлі фактично оголосили каністри «поза законом». На АЗС заборонено відпускати паливо у будь-яку тару, крім автомобільних баків, щоб зупинити панічне вигрібання залишків та створення приватних складів.
Волгоград, Карелія, Новоросійськ: Регіони потерпають від системних перебоїв. Водії повідомляють про кілометрові черги на тих АЗС, де пальне ще є, та масове закриття «сухих» заправок, на яких повністю закінчилися запаси.
Контекст кризи: Запровадження обмежень на відпуск бензину в каністри вже викликало значне обурення серед жителів північних та присибірських регіонів. Для тисяч людей паливо в каністрах є єдиним джерелом забезпечення життєдіяльності — від заправки човнів та снігоходів до живлення генераторів в умовах постійних вимкнень світла.
Чому російська паливна система дає збій?
Аналітики та військові експерти виділяють три ключові фактори, які спровокували нинішній паливний парадокс у нафтовидобувній країні:
Технологічний нокдаун НПЗ: Систематичні удари українських далекобійних дронів по російських нафтопереробних заводах (зокрема по Волгоградському, Ільському та інших підприємствах) суттєво скоротили обсяги випуску якісного пального. Швидкий ремонт ускладнений дією західних санкцій на постачання високотехнологічного обладнання.
Транспортний тупик «РЖД»: Російська залізниця перебуває у стані логістичного колапсу. Східний полігон залізниці перевантажений військовими ешелонами та експортним вугіллям. Як наслідок, цистерни з паливом простоюють у заторах тижнями, не доїжджаючи до віддалених нафтобаз у Сибіру чи на Півночі.
Експортний пріоритет нафтотрейдерів: Навіть в умовах жорсткого внутрішнього дефіциту російські компанії шукають будь-які лазівки для продажу пального за кордон через «сірі» схеми. Продаж за валюту залишається в рази вигіднішим, ніж реалізація палива на внутрішньому ринку, ціни на якому стримує держава.
Російська влада намагається замовчувати масштаби проблеми, проте перехід АЗС на роботу за лімітами свідчить про глибоку системну кризу, яку вже не вдається приховати від пересічних громадян.
