Станом на початок липня 2026 року кампанія системних ударів українських Сил оборони по паливно-енергетичному комплексу країни-агресора вийшла на пікові показники ефективності. Те, що починалося як точкові диверсії, переросло в стратегічну операцію на виснаження, яка демонструє високу точність та нищівний економічний ефект.
Цифри говорять самі за себе: Російська Федерація стрімко втрачає контроль над власним паливним ринком.
Рекордний простій: Цифри та масштаби руйнувань
Головним маркером успіху української стратегії став рекордний простій виробничих потужностей. Внаслідок регулярних та глибоких рейдів БПЛА наразі виведено з ладу 42,74% від загальної проєктної потужності нафтопереробки РФ. Фактично, майже половина паливної інфраструктури ворога або повністю зупинена, або працює в аварійному режимі.
Динаміка останнього місяця вражає своєю інтенсивністю:
Масштаб уражень: Протягом останніх 30 днів успішно атаковано 8 великих нафтопереробних заводів. Системність ударів не дозволяє ворогу перекидати засоби ППО чи маневрувати резервами.
Знищення логістичного резерву: Ліквідовано або критично пошкоджено понад 60 РВС (резервуарів вертикальних сталевих). Це б’є по здатності накопичувати та зберігати паливо.
Анатомія руйнувань РВС: 58% знищених резервуарів містили готовий високотехнологічний нафтопродукт (бензин, дизель, авіагас), а 42% — сиру нафту. Це означає пряме випалювання мільярдів рублів, які вже було вкладено в переробку.
Економічне піке: 13,5 мільярдів доларів чистого збитку
Нафтова галузь завжди була головним донором російського військового бюджету. Проте за останній рік (починаючи з серпня 2025 року) тренд розвернувся на 180 градусів.
Сумарні збитки нафтогазового сектору РФ від українських атак сягнули астрономічної цифри — 13,5 млрд доларів США. У цю суму входять не лише знищена сировина та зруйновані ректифікаційні колони, а й колосальні недоотримані прибутки від експорту, який агресор змушений обмежувати для внутрішнього порятунку.
Наслідки для Кремля: Криза, яку неможливо «загасити»
Системний тиск Сил оборони сформував для Росії комплексне технологічне та логістичне цунамі:
Паливна криза всередині країни. Гострий дефіцит бензину та дизельного палива вже відчувається в аграрних регіонах та логістичних хабах. Ціни на біржах б’ють історичні рекорди, а уряд РФ судорожно продовжує заборони на експорт палива.
Вимушене скорочення видобутку. Нафту немає де переробляти і ніде зберігати (через знищені РВС). Як наслідок — російські компанії змушені консервувати свердловини. Для багатьох сибірських родовищ це критично, адже відновити їх технологічно складно та дорого.
Технологічний тупик. Терміни ремонтів пошкоджених установок постійно переносяться на невизначений термін. Головна причина — жорсткий дефіцит західних запчастин та унікального обладнання через санкції. Російське «імпортозаміщення» виявилося безсилим проти руйнувань високовартісних крекінг-центрів.
Висновок аналітиків: Стратегія «асиметричної війни» на виснаження економічного базису Росії доводить свою ефективність. Станом на літо 2026 року російський ТЕК перебуває у найглибшій кризі за всю сучасну історію, і механізмів для її швидкого подолання у Кремля просто немає.
