У російській владі пролунала серія заяв, які свідчать про збереження жорсткої позиції Москви щодо війни проти України. Член комітету Держдуми РФ з оборони Віктор Соболєв заявив, що Росія має завершити війну до 2030 року. Кремль водночас відкинув запропоновану Україною, США та європейськими партнерами ідею буферної зони на Донбасі. Москва продовжує вимагати територіальних поступок, нейтралітету України, обмеження ЗСУ та припинення західної військової допомоги.
Briefly about the main points
- У Держдумі РФ заговорили про війну до 2030 року.
- Кремль відкинув ідею буферної зони.
- Москва не відмовилася від своїх вимог до України.
У Держдумі заговорили про продовження війни до 2030 року
Член комітету Держдуми РФ з оборони та колишній командувач 58-ї армії Віктор Соболєв заявив, що Росія повинна завершити так звану «СВО» до 2030 року.
За його словами, зробити це Москва нібито має до того моменту, коли Польща та інші держави НАТО будуть готові до можливого військового протистояння з Росією. Соболєв також повторив російські твердження про прагнення європейських держав завдати РФ «стратегічної поразки».
Водночас це не офіційно оголошений Кремлем термін завершення війни, а заява окремого депутата оборонного комітету Держдуми. Сам факт появи 2030 року як можливого горизонту війни показовий на тлі заяв російського керівництва про нібито готовність до переговорів.
Кремль відкинув запропоновану буферну зону на Донбасі
25 серпня прессекретар Володимира Путіна Дмитро Пєсков прокоментував нову переговорну рамку, яку Україна обговорювала зі США та європейськими партнерами.
Одним із її можливих елементів є взаємне відведення українських і російських військ та створення буферної економічної зони під управлінням третьої сторони.
Пєсков фактично відкинув такий варіант.
«Донбас є територією Російської Федерації… І навряд чи якась третя сторона може займатися управлінням регіонами РФ», — заявив він.
Також представник Кремля сказав, що Росія продовжуватиме війну, якщо не побачить прийнятного для неї дипломатичного шляху.
Російські претензії на Донецьку й Луганську області не визнаються Україною та переважною більшістю міжнародної спільноти. Генасамблея ООН підтверджувала територіальну цілісність України в її міжнародно визнаних кордонах і вимагала від Росії вивести війська.
Москва продовжує вимагати території та відмову України від НАТО
Нинішня позиція Кремля не є новою. Наприкінці червня 2026 року Пєсков заявляв, що російські умови мирної угоди не змінилися порівняно з вимогами, озвученими Путіним у 2024 році.
Серед них — вихід українських військ із усієї території Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, включно з містами й районами, які Росія ніколи не контролювала, а також відмова України від вступу до НАТО.
Ще детальніший перелік Москва передала українській делегації у своєму меморандумі щодо можливого врегулювання.
Що Росія вимагає від України для завершення війни
Російський меморандум передбачає фактично комплекс політичних, територіальних і військових обмежень для України.
Серед основних вимог Москви:
- міжнародне визнання Криму, Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей частиною РФ;
- закріплення нейтрального статусу України та відмова від членства у військових союзах;
- заборона розміщення в Україні іноземних військ, баз та військової інфраструктури;
- встановлення граничної чисельності ЗСУ та кількості озброєнь;
- припинення поставок Україні західного озброєння;
- припинення передачі Києву західних розвідувальних даних;
- надання російській мові офіційного статусу та додаткових гарантій російськомовним;
- відмова сторін від взаємних претензій щодо збитків від війни, що фактично означало б відмову від вимог про російські репарації;
- скасування sanctions проти РФ та відмова від нових;
- поступове відновлення дипломатичних та економічних відносин із Росією.
Для самого припинення вогню Москва висувала ще жорсткіші попередні умови. Один із російських варіантів передбачав повне виведення ЗСУ з чотирьох областей, які РФ оголосила своїми. Інший — зупинку мобілізації, початок демобілізації, припинення західних поставок зброї та заборону передислокації українських військ.
У Росії продовжують виправдовувати вторгнення тезою про «превентивний удар»
Паралельно російські посадовці продовжують повторювати твердження, якими Москва намагається виправдати початок повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року.
Putin's adviser Антон Кобяков раніше заявляв, що перед вторгненням Україна нібито здійснювала атаки на російську територію і що саме вони стали причиною початку так званої «СВО». У вересні 2025 року він стверджував, що 19 і 21 лютого 2022 року відбувалися українські атаки на Ростовську область.
Окремий російський наратив про нібито запланований на 8 березня 2022 року наступ України на Донбас і Крим Москва поширює ще з перших тижнів вторгнення. У березні 2022-го це твердження озвучував ватажок окупаційної адміністрації в Донецьку Денис Пушилін.
Незалежних доказів того, що Україна планувала 8 березня вторгнення до Росії, Москва не представила. Генеральна асамблея ООН, навпаки, кваліфікувала дії РФ як агресію проти України та 2 березня 2022 року 141 голосом вимагала від Росії негайно й безумовно вивести свої війська.
Росія не демонструє готовності до безумовного припинення вогню
Свіжі заяви Пєскова та представників Держдуми з’явилися саме тоді, коли Україна та її партнери обговорюють новий варіант припинення війни.
24 серпня понад 50 держав в ООН знову підтримали суверенітет України та закликали до негайного й безумовного припинення вогню. Москва натомість продовжує пов’язувати припинення бойових дій із виконанням власних територіальних та військово-політичних вимог. Тому наразі позиції сторін залишаються принципово різними: Україна наполягає на припиненні вогню та гарантіях безпеки, тоді як Росія вимагає попередніх поступок, які безпосередньо стосуються території, армії та зовнішньополітичного курсу України.
