Повномасштабна війна Росії проти України триває вже понад чотири роки, однак жодна зі сторін не отримала вирішальної переваги. Російські війська не змогли досягти стратегічного прориву, тоді як Україна відчуває нестачу особового складу, протиракет і частини західного озброєння.
Паралельно змінюється характер війни. Україна дедалі активніше переносить тиск у російський тил, атакуючи нафтопереробні заводи, логістику, військові підприємства й енергетичні вузли. США намагаються відновити переговорний процес, а Європа створює фінансовий запас для підтримки Києва щонайменше до кінця 2027 року.
Усе це не означає близького миру, але створює передумови для припинення вогню. За нашою оцінкою, найреалістичніший період для зупинення інтенсивних бойових дій — від початку до осені 2027 року. Повноцінний мирний договір, який остаточно розв’яже питання територій і безпеки, може з’явитися значно пізніше.
Коротко про головне
- На фронті сформувалася нестійка рівновага без вирішальної переваги однієї зі сторін.
- Росія поки не демонструє готовності відмовитися від максималістських вимог.
- Україна погоджується на припинення вогню, але потребує дієвих гарантій безпеки.
- Найближчим проміжним кроком може стати припинення повітряних ударів.
- Найімовірніше вікно для ширшого перемир’я — перша половина або літо 2027 року.
- Юридичне завершення війни може тривати роками після зупинення бойових дій.
Що зараз відбувається на фронті
Ситуація на полі бою більше нагадує виснажливу рівновагу, ніж підготовку однієї зі сторін до швидкої перемоги. Росія продовжує атакувати на кількох напрямках, але темпи її територіального просування залишаються невисокими порівняно з масштабом втрат і залучених ресурсів.
За підрахунками Russia Matters на основі картографічних даних, протягом року — від липня 2025-го до липня 2026 року — Росія захопила територію, що становить приблизно 0,5% площі України. Інститут вивчення війни також зазначав, що російський весняно-літній наступ 2026 року не приніс оперативно значущих результатів. В окремі періоди липня російські війська навіть втрачали раніше зайняті позиції.
Це важливий показник: Москва зберігає здатність атакувати, але поки не має достатньої переваги для швидкого захоплення великих міст або обвалу української оборони. Водночас відсутність російського прориву не означає, що Україна вже отримала стратегічну перевагу.
Новий головнокомандувач ЗСУ Михайло Драпатий отримав завдання активізувати контрнаступальні дії, операції в російському тилу та реформування армії. Серед головних проблем залишаються дефіцит піхоти, мобілізація, якість управління і швидкість адаптації до змін у дроновій війні.
Тому нинішня рівновага ще не є стабільною. Вона залежить від постачання боєприпасів, роботи української мобілізаційної системи, доступності ППО та здатності Росії поповнювати втрати.
Україна змінила спосіб тиску на Росію
Київ дедалі менше покладається на можливість перемогти Росію лише фронтальними операціями. Українська стратегія стає асиметричною: замість прямого змагання в кількості людей і техніки Сили оборони намагаються підвищувати для Москви економічну та військову вартість продовження війни.
Основними цілями стали російські НПЗ, паливні склади, порти, логістичні центри, військові виробництва, системи ППО та енергетичні вузли на окупованих територіях. Українські фахівці почали завдавати ударів не просто по території підприємств, а по технологічних компонентах, які складно та дорого замінити, повідомляла Financial Times.
Наслідки вже помітні. За даними Reuters, у липні російське виробництво бензину покривало приблизно 65% сезонного попиту. Москва була змушена обмежити експорт бензину, дизельного й авіаційного пального та шукати додаткові поставки за кордоном. У частині регіонів виникали черги та ліміти на продаж пального.
Але навіть такі втрати не здатні автоматично завершити війну. Росія має значні фінансові резерви, експортні доходи й можливість перерозподіляти ресурси. У липні її нафтогазові доходи, навпаки, могли зрости на тлі високих світових цін. Отже, удари по НПЗ створюють накопичувальний тиск, але не гарантують швидкого економічного колапсу.
Їхнє головне значення полягає в іншому: Кремль поступово втрачає відчуття безпечного тилу, а продовження війни починає безпосередньо впливати на російський транспорт, бізнес, регіональні бюджети та побут населення.
Чи може Росія воювати ще кілька років
Російська економіка перебуває під тиском, але поки не наблизилася до обвалу. Банк Росії знизив прогноз економічного зростання на 2026 рік до 0–1%, тоді як ключова ставка залишається надзвичайно високою — 14%. Офіційна інфляція у червні становила 6% за цілі у 4%, свідчать дані російського Центробанку.
Висока ставка, дефіцит робочої сили, військові витрати та проблеми з пальним пригнічують цивільні галузі. Російський уряд уже готував скорочення частини «незахищених» бюджетних видатків. Водночас військове виробництво, зарплати контрактників і фінансування силових структур залишаються пріоритетними.
Це означає, що Росія може продовжувати війну у 2027 році, але її вартість зростатиме. Кремль буде змушений обирати між фінансуванням війни, підтримкою регіонів, стримуванням інфляції та збереженням рівня життя.
Економічні проблеми стануть аргументом на користь переговорів лише тоді, коли Путін вирішить, що майбутні витрати перевищують можливі територіальні чи політичні здобутки. Станом на кінець липня 2026 року такого рішення в Кремлі ще не видно.
Чому переговори досі не дали результату
Головна перешкода полягає не у відсутності дипломатичних контактів, а в несумісності базових позицій.
Україна офіційно погоджується на повне припинення вогню на час переговорів. У відкритому листі від 4 червня Зеленський запропонував прямий діалог із Росією за участю США та Європи й наголосив, що тиша має діяти протягом усього переговорного процесу. Цю позицію підтримали європейські союзники.
Росія відмовляється від безумовного перемир’я, заявляючи, що воно нібито дасть Україні можливість перегрупуватися. Кремль наполягає на «остаточному врегулюванні», але під цим формулюванням розуміє виконання значної частини власних вимог ще до припинення бойових дій.
Території залишаються лише однією з проблем. Сторони також не погодили:
- майбутній статус окупованих земель;
- формат західних гарантій безпеки;
- чисельність і озброєння української армії;
- можливість присутності іноземних військових;
- порядок зняття санкцій із Росії;
- механізм контролю за припиненням вогню;
- відповідальність за порушення домовленостей.
У липні президент США Дональд Трамп заявляв, що врегулювання «стає ближчим». Проте Кремль 27 липня повідомив, що не отримав жодної конкретної нової пропозиції. Раніше джерела Reuters, наближені до російського керівництва, заявляли, що Путін поки схиляється до продовження війни.
Саме тому оптимістичні заяви політиків не варто сприймати як доказ неминучої угоди. Дипломатичний процес відновлюється, але рішення про компроміс у Москві ще не ухвалене.
Припинення ударів у небі може стати першим кроком
Найреалістичнішим проміжним варіантом виглядає не повне перемир’я, а припинення або суттєве обмеження повітряних атак. США й Україна вже обговорювали пропозицію про «тишу в небі», яку можуть представити Росії під час наступного дипломатичного раунду.
Така домовленість потенційно може охоплювати удари далекобійними дронами, крилатими та балістичними ракетами по містах, енергетиці й промислових об’єктах. Для України вона могла б зменшити цивільні втрати й ризик руйнування енергосистеми. Для Росії — скоротити збитки від атак на НПЗ, логістику та військові підприємства.
Саме взаємна вразливість створює основу для обмеженої угоди. Однак необхідно погодити засоби контролю, географію дії, перелік заборонених цілей та відповідальність за порушення. Без технічної верифікації «повітряне перемир’я» швидко перетвориться на взаємні звинувачення.
Якщо така домовленість з’явиться у 2026 році та протримається хоча б кілька місяців, вона може стати основою для ширшого припинення вогню.
Чи зможуть США примусити Кремль до компромісу
Вашингтон залишається єдиним зовнішнім гравцем, який одночасно має достатній вплив на Київ, Москву та європейських партнерів. Зустріч Зеленського і Трампа 28 липня показала, що США знову намагаються поєднати військову підтримку України з дипломатичним процесом.
Окремим важелем може стати санкційний законопроєкт імені Ліндсі Грема. Сенат підтримав його подальший розгляд 86 голосами проти 12. Документ передбачає санкції проти російських посадовців, банків, енергетичних проєктів і «тіньового флоту», а також можливість запровадження тарифів проти великих покупців російських енергоносіїв.
Закон ще не ухвалено остаточно, а частина його інструментів залежатиме від рішень президента. Проте загроза вторинних санкцій проти покупців російської нафти може змінити розрахунки Кремля значно сильніше, ніж чергові персональні обмеження.
Найефективнішою для переговорів буде комбінація трьох чинників:
- Посилення економічного тиску на російський енергетичний сектор.
- Гарантоване постачання Україні ППО, дронів і боєприпасів.
- Конкретна дипломатична пропозиція, яка дозволить припинити вогонь без юридичного визнання окупації.
Якщо США застосовуватимуть лише дипломатичний тиск на Україну, Москва може сприйняти це як можливість домогтися поступок без зміни власної позиції.
Європа готується підтримувати Україну щонайменше до 2027 року
Європейська підтримка зменшує ризик того, що Україна буде змушена погодитися на невигідну угоду через раптове припинення фінансування. ЄС погодив кредитну програму обсягом €90 млрд на 2026–2027 роки. У червні та липні Україна вже отримала €4,9 млрд на закупівлю безпілотників, повідомляє Рада ЄС.
Це не вирішує всіх проблем. Україна залишається залежною від американських протиракет, розвідданих та окремих типів озброєння. Проте європейське фінансування дає Києву час для нарощування власного виробництва.
Для Кремля це сигнал, що стратегія «перечекати Захід» може не спрацювати у короткостроковій перспективі. Якщо Росія не зможе досягти вирішального результату у 2026 році, а Україна збереже фінансування на наступний рік, інтерес Москви до паузи може зрости.
Що може прискорити або відкласти завершення війни
Переговорне вікно може відкритися швидше, якщо одночасно відбудуться кілька змін:
- російський наступ остаточно втратить темп;
- Україна стабілізує фронт і збереже можливість далекобійних ударів;
- нові санкції суттєво скоротять нафтові доходи Росії;
- США запропонують механізм припинення вогню з реальними гарантіями;
- Європа підтвердить довгострокове фінансування української оборони;
- сторони погодяться відкласти остаточне вирішення територіального питання.
Війна, навпаки, може тривати довше, якщо Росія проведе нову мобілізацію, отримає додаткові війська та озброєння від партнерів або побачить ознаки ослаблення західної підтримки України.
Найбільшим ризиком для Києва залишається дефіцит протиракет. Зеленський заявив, що українські запаси перехоплювачів Patriot майже вичерпані. Якщо Росія зможе системно руйнувати енергетику та міста, вона спробує використати гуманітарний тиск для отримання поступок.
Наш прогноз: коли може закінчитися війна
Під «завершенням війни» потрібно розрізняти три різні події:
- зменшення або припинення повітряних ударів;
- загальне припинення вогню вздовж фронту;
- підписання повноцінного мирного договору.
За нашою оцінкою станом на 29 липня 2026 року, ймовірність сценаріїв виглядає так:
| Сценарій | Орієнтовна ймовірність |
|---|---|
| Обмежене перемир’я або припинення повітряних ударів до кінця 2026 року | 35% |
| Ширше припинення вогню або замороження фронту протягом 2027 року | 45% |
| Інтенсивна війна триватиме і після 2027 року | 20% |
Це редакційна аналітична оцінка, а не інформація про вже досягнуті домовленості.
Найімовірніший сценарій полягає в тому, що до кінця 2026 року сторони спробують узгодити часткове обмеження ударів або інший тестовий режим тиші. Якщо він працюватиме, а економічний і військовий тиск на Росію зростатиме, у першій половині або влітку 2027 року може з’явитися домовленість про припинення вогню вздовж більшої частини фронту.
Це, найімовірніше, буде не остаточний мир, а озброєне перемир’я з невирішеним питанням окупованих територій. Україна не визнає їх російськими юридично, тоді як повернення земель може бути відкладене до подальших переговорів. Уздовж лінії розмежування знадобляться системи спостереження, міжнародні гарантії та механізм автоматичного відновлення санкцій у разі нового нападу.
Повноцінний мирний договір до кінця 2027 року ми оцінюємо як малоймовірний — менш як 15%. Навіть після припинення вогню переговори про території, репарації, повернення полонених і депортованих дітей, відповідальність за воєнні злочини та гарантії безпеки можуть тривати роками.
Висновок
Війна навряд чи завершиться однією зустріччю Зеленського, Трампа та Путіна або оголошенням конкретної дати. Спочатку має змінитися розрахунок Кремля: продовження агресії повинно стати дорожчим і менш перспективним, ніж припинення вогню.
Зараз цей процес уже почався. Російський наступ не приніс стратегічного прориву, удари по тилу створюють дедалі більші економічні проблеми, а Європа забезпечила Україні фінансовий горизонт до кінця 2027 року. Але Москва все ще вважає, що може поліпшити свої позиції силою.
Тому найбільш обґрунтований прогноз — не швидкий мир у найближчі тижні, а поступовий вихід на припинення вогню протягом 2027 року. Остаточне завершення конфлікту залежатиме від того, чи отримає Україна достатньо зброї та гарантій, щоб будь-яка пауза не стала лише підготовкою Росії до нового вторгнення.
